Лист № 2435 від 15.05.2020

Комітет Верховної Ради України з питань

цифрової трансформації

Щодо проблемних питань практики застосування Закону України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж»

Асоціація «Телекомунікаційна палата України», яка об’єднує провідних операторів, провайдерів телекомунікацій, повідомляє наступне.

Враховуючи, що 20 травня на засіданні Комітету заплановано розглянути питання практики застосування Закону України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» (далі – Закон про доступ) та нормативно-правових актів, що були прийнятті в зв’язку з його прийняттям, надаємо наступну інформацію.

На жаль, порушення вимог Закону про доступ відмічається майже у всіх регіонах, зокрема у м. Києві. Масово такі порушення спостерігаються саме серед ОСББ, які заперечують поширення на них Закону про доступ, з огляду на права співвласників, особливості організації і діяльності передбачені для них Законами України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Крім того, на місцях на рівні рішень міських рад, за винятком Дніпровської міської ради, й досі не затверджені методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу.

У м. Дніпрі, зокрема критичними є дії комунальних підприємств «Жилсервіс-2»,
ЖГ «Самарського району» Дніпровської міської ради, що визначені управителями в багатоквартирних будинках деяких районів м. Дніпра. Не зважаючи на те, що були вже підписані договори доступу, цими підприємствами вони були припинені і переговорний процес щодо продовження договорів триває вже понад 2 роки. В свою чергу, Дніпровська міська рада, приймає окремі рішення, які не узгоджуються з законодавством про доступ, визначають вимоги щодо технічних умов розташування телекомунікаційних мереж у багатоквартирних будинках, вимагають проведення, за рахунок провайдерів, поліпшень інфраструктури будинків, визнають, у неправовий спосіб, телекомунікаційне обладнання безхазяйним майном та передають на баланс вищеназваних комунальних підприємств.

Також необхідно зазначити неоднозначне трактування норм Закону про доступ, наприклад у м. Суми ТОВ «СПОЖ», що є управителем у багатоквартирних будинках, вимагає припинення діючого договору з причин відсутності у них згоди співвласників на встановлення сервітуту відповідно до законодавства. Питання достатності повноважень керівного органу управляючої компанії ОСББ щодо прийняття рішень відносно укладення договорів доступу з провайдерами, операторами телекомунікацій відносно часто виникає на практиці.

Також застосування Закону про доступ ускладняється гостротою регулювання питань управління багатоквартирними будинками та їх обслуговування у містах, зокрема, процесом списання будинків з балансу комунальних підприємств міських рад. Раніше діючі комунальні підприємства ліквідувалися (відповідно договори з ними про розміщення обладнання в багатоквартирних будинках припинені), а конкурси на визначення управителів будинків тривають, подекуди процедури проведення та результати таких конкурсів оскаржуються в судах. Рішення щодо нових власників (володільців), процедури зміни власника не передбачувані, адже не публікуються вчасно, а у оператора є ризик укладення договору з неналежною стороною. Особливо це питання гостро стоїть в умовах переукладення діючих договорів, предметом яких є доступ до інфраструктури будинку.

По суті, відсутня можливість досудового врегулювання спорів між власником інфраструктури та оператором, провайдером телекомунікацій, коли переговорний процес між сторонами не призвів до укладення договору. Владні інституції не приймають до розгляду питання, апелювання до місцевої влади безрезультатні, рішення органів Антимонопольного комітету носять рекомендаційних характер і, наразі, не мають особливого впливу на власника (володільця) інфраструктури. Тоді як судовий розгляд досить тривалий у часі. До моменту закінчення розгляду у останній судовій інстанції потенційні абоненти у будинку вже будуть отримувати послуги інших провайдерів, управляюча компанія може змінитися, як і конструктивні елементи будинку тощо.

В Дніпрі прийнято Розпорядження місцевої влади в рамках закону про доступ (№240; №135), але і воно не виконується.

Якщо врахувати, що кількість комунальних будинків – більше 50% в ємності мережі, то практика говорить про те, що виконання закону балансоутримувачами (володільцямі) особливо комунальними підприємствами на низькому рівні.

Статистика укладених договорів доступу на сьогодні показує трохи більше 20% і велика частина цих договорів по граничним тарифам, тобто балансоутримувачі не хочуть розраховувати реальні витрати за доступ за Методикою і використовують максимальний тариф.

Нижче також наводимо конкретні факти по містам України:

  1. Запоріжжя: Керуючі компанії – КК «Мрія», КК «МДЛ», КК «Надія», ТОВ АВІКОН ГРУП відмовилися укладати договори доступу в рамках закону про доступ і ціну формують на свій розсуд, а саме, 80 – 120 грн за 1 точку (активне обладнання).
  2. Харків: КП КСП «Інженерні мережі» – відмовилися укладати договір доступу в рамках закону про доступ і встановили ціну на власний розсуд – 0,92 грн без ПДВ за 1 квартиру. А ОСББ в більшості своїй не хочуть укладати або переукладати договори доступу і вимагають ціну – 2,00 грн за 1 кватиру згідно договору.

У цілому, основні питання практики Закону про доступ можна згрупувати наступним чином:

  1. Не застосування (не визнання) Закону про доступ всіма без винятку категоріями власників (володільців) інфраструктури, які посилаються на особливості утворення та прийняття рішення їх керівними органами (наприклад, ОСББ, УК та УК, засновані місцевими органами самоврядування, т.д).
  2. При зміні власника інфраструктури новий власник вимагає від оператора, провайдера замовлення ТУ, виготовлення нової проектної документації, не береться до уваги наявність активних абонентів у будинку, які вже отримують послуги за допомогою мережі, що розміщена у будинку при попередньому власнику, відповідно до раніше діючих угод, згідно чинного законодавства в сфері будівництва, зв’язку та телекомунікацій (наприклад: ОСББ «Чайка», ОСББ «Ахматової 45» (м. Київ)).
  3. Ігнорування перехідних положень Закону про доступ щодо прийняття до розгляду вимоги переукладення діючих договорів, предметом яких є доступ до інфраструктури (сервітути, договір на компенсацію витрат, оренда тощо) – в більшості випадків у відповідь маємо пропозицію отримати ТУ, виготовити нову проектну документацію та укласти договір з платою яка у рази перевищує граничну межу визначену у статті 17 Закону про доступ.
  4. Відмова у продовженні договору доступу, в порушення частини сьомої статті 16 Закону про доступ, прийняття нормативно-правових актів місцевого рівня з намірами уникнути застосування Закону про доступ. Наприклад м. Дніпро, де управляючі компанії, що засновані місцевою владою в односторонньому порядку розірвали договори доступу, відмова у їх продовженні категорична. При цьому вимагають надання правовстановлюючих документів на існуючі мережі в будинках, вимагають отримання ТУ на мережі, які були розміщені під час дії договорів доступу. По данному випадку є рішення Комітету ВРУ з питань цифрової трансформації, а також Бізнес-омбудсмена щодо неправомірності дій, необхідності виконання вимог закону, забезпечення безперешкодного доступу до інфраструктури.
  5. Вимога укласти договір сервітуту, договір про співпрацю, агентський договір або взагалі категорична відмова застосування Закону про доступ, погрози відключення обладнання від електроживлення, демонтаж обладнання та визнання його безхазяйним (наприклад: КП «Київавтошляхміст», ОСББ «Інженерний-4», ОСББ «Суворова 11», ОСББ «Суворова 5-7» (м. Київ»); КП «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області).
  6. Вимагання укладення, в додаток до договору доступу додаткових договорів, що дозволяють стягувати додаткову плату, відмінну від плати за доступ (наприклад: м. Полтава ОСББ Альтанка 4»).
  7. Відмова застосування Методики визначення плати, належного документування додаткових витрат понесених власником інфраструктури при фактичному наданні доступу, тобто періодична плата встановлюватись без підтвердження наявності додаткових витрат на утримання елементів інфраструктури об’єкта доступу, пов’язаних з наданим доступом (ЛКП «Південне» м. Львів).
  8. При розрахунку розміру плати за доступ до інфраструктури багатоповерхового будинку власником не здійснюється пропорційний розподіл витрат між іншими операторами, провайдерами телекомунікацій, якщо вони використовують одні й ті самі елементи інфраструктури об’єкта доступу.
  9. Не затвердження міськими радами методик визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу (за виключенням м. Дніпро).

Крім того, надаємо інформацію щодо осіб, яких делеговано до участі у засіданні Комітету, яке заплановано на 20 травня 2020 року:

Голова Ради Асоціації – Тетяна Володимирівна Попова;

Директор Телекомпалати – Анна Олегівна Новак.

 З повагою

 

Голова Ради Асоціації                                                                              Т.В Попова

KPI_TelPU2020#1