Лист до Прем’єр-міністра України щодо ефективного управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав

Шановний Володимире Борисовичу!

Телекомунікаційна палата України, професійна асоціація, що об’єднує провідні телекомунікаційні компанії України та світу, даним листом засвідчує Вам свою повагу та звертається щодо проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», розробленого МЕРТ України на виконання Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (надалі – Закон про ефективне управління).

Наскільки нам відомо, Міністерство економічної політики та торгівлі України завершило розробку проекту даної постанови. На даний час проект готується для його розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України.

Даним зверненням ми хотіли звернути увагу, що запропонований проект не відповідає законам України та не врегульовує питання, які мав вирішити Кабмін відповідно до Закону про ефективне управління.

Так, розроблена МЕРТ постанова фактично передбачає просту заміну слів в постановах Кабміну №71 і №71 від 18 січня 2003 року, і замість «мінімальні тарифи» читати «тимчасові тарифи».

Проте, прийняті 16 років тому постанови просто не можуть враховувати вимоги Закону про ефективне управління, який набрав чинності в 2018 році.

Закон 2018 року про ефективне управління встановлює основні вимоги до тарифів між організаціями колективного управління та користувачами.

Так, частиною другою статті 20 Закону про ефективне управління закріплено, що «тарифи … мають бути об’єктивними та обґрунтованими, зокрема, з урахуванням економічної вигоди використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав у господарській діяльності, характеру та обсягів використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, виду діяльності користувача, фінансово-економічних показників ринку, на якому здійснюється використання зазначених об’єктів».

Правила встановлення попередніх тарифів також визначені другим абзацом частини другої статті 20 вказаного вище Закону, згідно з якими вони можуть встановлюватись:

1. у фіксованій сумі;
2. у вигляді відсотків від надходжень користувачів, отриманих безпосередньо від використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав за вирахуванням витрат платежів, пов’язаних з придбанням (набуттям) прав на такі об’єкти авторського права і (або) суміжних прав;
3. у вигляді відсотків від вартості обладнання і матеріальних носіїв, за допомогою яких можна здійснити відтворення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, окремо для кожної категорії користувачів.

Проте, обраний МЕРТ підхід використання двох урядових постанов 2003 року для визначення тимчасових тарифів не відповідає жодному з передбачених законом способів.

Так, вказані постанови передбачали ставки винагороди як відсоток від доходів, одержаних користувачем від певного виду діяльності.

Проте, такий підхід був свідомо відкинутий законодавцем, приймаючи Закон про ефективне управління, в результаті чого Закон містить більш сучасну формулу обрахунку. Передбачена формула має враховувати не лише суми доходів, одержаних користувачем безпосередньо від використання творів, але й суми, які цей користувач виплатив третім особам за ці самі твори. Це дозволить уникнути подвійного ліцензування, коли користувач змушений буде сплатити двічі за одне й те саме – один раз безпосередньо правовласникам, а другий тим самим правовласникам, але через організацію колективного управління.

Зрозуміло, такий підхід не може вважатись об’єктивним та обґрунтованим, як того вимагає закон.

Окрім того, прийняті в 2003 році постанови не могли враховувати термінологію Закону про ефективне управління.

Зокрема, стаття 12 Закону встановлює такі способи використання, кошти за які збираються через ОКУ:

• публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів;
• публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції;
• право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою;
• право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції;
• право слідування щодо творів образотворчого мистецтва;
• репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків);
• відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників;
• кабельна ретрансляція об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.

Тарифи саме щодо цих способів використання будуть пропонувати ОКУ в договорах з користувачами на підставі Закону 2018 року.

Проте, практично жоден з вказаних способів не був врахований в постановах 2003 року. Як наслідок, цілий ряд способів використання творів, для яких Кабмін мав встановити тимчасові тарифи, запропонованим проектом постанови не знайшов свого регулювання.

На наш погляд, затверджені Урядом тимчасові тарифи мають враховувати всі встановлені Законом критерії, та при цьому бути обґрунтованими та ефективними. Для цього має бути розроблена прозора шкала, яка б дозволяла врахувати, зокрема, конкретну економічну вигоду провайдера від використання творів, поточні фінансово-економічні показники ринку, на якому здійснюється використання зазначених об’єктів, а також особливості кабельної ретрансляції, визначення якої надане Законом про ефективне управління. Так, наприклад, очевидно, що обсяг музичних творів в ефірі музичних та розважальних телеканалів значно більше ніж у інформаційних, але за проектом вони мають сплачувати однаково, що є необґрунтованим.

У зв’язку з наведеним вище, просимо Вас не погоджувати розроблений проект постанови та повернути його на доопрацювання до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України.

З повагою,

 Тетяна Попова, Голова Ради Телекомунікаційної палати України