Листи від 13.01.2020р. № 2408-2409
Голові Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики
ТКАЧЕНКУ О.В.
Голові Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації
КРЯЧКУ М.В.
Щодо першочергових зауважень до проєкту Закону «Про медіа»
(від 27.12.2019 реєстр. № 2693)
Асоціація «Телекомунікаційна палата України», яка є об’єднанням провідних постачальників конвергентних послуг у сфері цифрових комунікацій, що створена з метою саморегулювання, сприяння розвитку в Україні сфери цифрових аудіовізуальних послуг, цифрових медіа, Інтернет, звертається з приводу наступного.
У Верховну Раду України 27.12.2019 було внесено проєкт Закону «Про медіа» за реєстр. № 2693 (далі – Проєкт Закону), яким передбачено оновлення застарілої законодавчої базу у галузі телерадіомовлення.
Дійсно, законодавство України у сфері телерадіомовлення є застарілим, та відповідно до Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 р. № 1106, Україна взяла на себе зобов’язання привести у відповідність з правом ЄС правила та стандарти надання аудіовізуальних медіапослуг.
Вказаний Проєкт Закону 13 січня 2020 року заплановано винести на розгляд Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики та 15 січня 2020 року Комітету з питань цифрової трансформації. У зв’язку з цим повідомляємо, що Проєкт Закону є вкрай очікуваним та важливим для індустрії і сподіваємося, що його прийняття буде сприяти розвитку галузі.
Проте, вважаємо, що редакція Проєкту Закону потребує суттєвого доопрацювання та обговорення з широким колом експертів профільних асоціацій та представниками ринку до його прийняття у першому читанні.
Разом з тим, враховуючи обмежений час, який було надано на аналіз тексту Проєкту Закону (після розміщення його тексту на сайті Верховної Ради України) висловлюємо першочергові зауваження, які потребують обговорення та доопрацювання. Детальні зауваження та конкретні правки до тексту Проєкту Закону будуть надані у найближчий час.
В цілому щодо встановлення рівних підходів до регулювання діяльності суб’єктів у сфері медіа.
Вважаємо, що іноземні та вітчизняні суб’єкти у сфері медіа повинні регулюватися за єдиними принципами та правилами, до таких суб’єктів повинні бути встановлені однакові вимоги, рівні права та обов’язки, у тому числі зобов’язання через однакову процедуру виходу на ринок.
У запропонованій редакції ці положення відображені лише частково, наприклад, не врегульовано питання обов’язковості квот для іноземних каталогів.
Встановлення такого єдиного регуляторного впливу на суб’єктів буде сприяти захисту економічної конкуренції як іноземних, так і вітчизняних суб’єктів у сфері медіа.
1. Щодо статті 7 проєкту Закону в частині встановлення для усіх суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа обмеження, пов’язаного із захистом економічної конкуренції.
Звертаємо увагу, що такі обмеження доцільні у контексті забезпечення плюралізму, а не конкуренції, а тому пропонуємо не поширювати такі вимоги на провайдерів аудіовізуальних сервісів.
Спеціальні антимонопольні обмеження (крім тих, що прямо вказані у законодавстві про захист економічної конкуренції) вводяться з метою забезпечення захисту інших охоронюваних законом прав, зокрема, права на використання обмеженого ресурсу. Саме тому пропонуємо вводити спеціальні обмеження тільки по відношенню до тих медіа, які використовують радіочастотний ресурс.
2. Щодо статті 24 Проєкту Закону в частині встановлення максимально граничних тарифів на послуги постачальників електронних комунікаційних послуг для потреб телебачення і радіомовлення з використанням радіочастотного ресурсу.
Проєктом Закону передбачено затвердження таких тарифів Національною радою після отримання висновку Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації.
Оскільки, мова йдеться про ціни на електроні комунікаційні послуги, то вважаємо, що встановлювати граничні тарифи на них повинен Регулятор, що регулює та контролює діяльність з надання електронних комунікаційних послуг. Тим більше, що він має необхідну кваліфікацію та всю інформацію, на відміну від Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення.
На сьогодні розробляється нове законодавство у галузі електронних комунікацій, а тому доцільно не вказувати у Законі «Про медіа» існуючу назву регулятора – Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації.
3. Щодо статті 17 Проєкту Закону.
Так, згідно з положеннями Проєкту Закону провайдер аудіовізуальних сервісів здійснює редакційний контроль щодо добору та організації в пакети телеканалів та радіоканалів.
Проте, вказане положення суперечить Директиві 2010/13/ЄС, положеннями якої передбачено, що «Для цілей цієї Директиви визначення провайдера медіа послуг не повинне включати фізичних або юридичних осіб, які лише транслюють програми, редакційна відповідальність щодо яких лежить на третіх особах», а «редакційна відповідальність» у розумінні вказаної Директиви означає здійснення ефективного контролю за відбором програм та за організацією у вигляді хронологічного розкладу для телевізійного мовлення, або у вигляді каталогу для аудіовізуальних медіа послуг на замовлення.
4. Щодо статтей 22 та 36 Проєкту Закону
Проєктом Закону передбачається обов’язок для провайдера аудіовізуальних сервісів вести облік кількості користувачів його медіа-сервісів із зазначенням сервісів, які надаються таким користувачам, щорічно надавати цю інформацію Національній раді через електронний кабінет.
Ми розуміємо та підтримуємо ідею подання такої інформації Національній Раді, оскільки прозорість здійснення діяльності на ринку – це не тільки прозорість структури власності, а й прозорість та публічність інформації щодо кількості користувачів сервісу.
Разом з тим, для об’єктивного, прозорого та достовірного визначення кількості користувачів сервісів повинна бути затверджена Національною радою Методика ведення такого обліку та визначення кількості користувачів, яка буде обов’язковою до застосування усіма провайдерами аудіовізуальних сервісів.
5. Щодо статті 25 Проєкту Закону, якою передбачено вимоги до прозорості структури власності та контролю
Так, однією з вимог визначено, що серед власників істотної участі у суб’єкті у сфері медіа повинні бути відсутні юридичні та/або фізичні особи, зареєстровані в країнах (територіях), законодавство яких не дозволяє розкривати інформацію про структуру власності зареєстрованих в них юридичних осіб. Проте, на сьогодні відсутній затверджений чіткий перелік таких країн (територій).
Разом з тим, з метою передбачуваності регулювання діяльності пропонуємо закріпити офіційний перелік таких юрисдикцій та на рівні цього Закону, передбачити, що перелік таких країн (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.
6. Щодо статті 28 в частині складу універсального медіа-сервісу.
Вважаємо, що до складу універсального медіа-сервісу не повинні включатися:
– телеканали мовлення громад, що сформовані за ознакою національності, мови, професії, творчої діяльності, захопленнями тощо. Оскільки відсутня ознака соціального значення та їх кількість є не прогнозованою. Тому пропонуємо до складу універсального медіа-сервісу включати телеканали мовлення громад за територіальною ознакою, а саме, сіл, селищ та міст, у тому числі в об’єднаних територіальних громадах сіл, селищ та міст.
– телеканали, що поширюються на підставі дозволу на тимчасове мовлення. Оскільки критерієм включення таких каналів є не соціальна, а технологічна складова.
7. Щодо статті 39 Проєкту Закону стосовно частки державної мови для тематичних лінійних медіа.
Положеннями Проєкту Закону не врегульовано питання обсягу державної мови для тематичних лінійних медіа.
Тому пропонуємо, щоб Національна рада розробляла та затверджувала не лише критерії віднесення лінійних медіа до тематичних та обсяги національного продукту, а й частку державної мови для таких медіа, що унеможливить в подальшому різного роду зловживання.
8. Щодо статті 40 Проєкту Закону.
1. Враховуючи, що обсяг контенту з країн Латинської Америки, Китаю, Кореї та інших країн також є значним, тому пропонуємо дещо зменшити обов’язкову квоту європейського продукту для лінійних медіа, а саме з 50 до 40 відсотків.
2. Пропонуємо викласти частину четверту статті 40 у такій редакції «Для нелінійних медіа європейський продукт, а також програми, що оригінально походять із США та Канади, мають становити не менш ніж 30 відсотків каталогу програм.». Це дозволить забезпечити одноманітний регуляторний підхід як до лінійних, так і нелінійних сервісів.
3. Враховуючи, що програми, вироблені незалежними студіями-виробниками впродовж останніх 5 років на сьогодні є доволі дорогими, а тому з метою зменшення фінансового навантаження та посилення гарантій захисту незалежних студій-виробників, пропонуємо збільшити строк давності створення таких програм з 5 до 10 років.
9. Щодо статті 44 Проєкту Закону.
Частиною другою статті 44 передбачено, що особа, щодо якої суб`єктом у сфері медіа було поширено відомості, які не відповідають дійсності та принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, має право вимагати або спростування недостовірної інформації, або реалізації права на відповідь.
Проте, вказане положення потребує доопрацювання в частині розповсюдження її дії виключно на лінійні медіа, яким характерний редакційний контроль. Оскільки, наприклад, провайдер аудіовізуальних сервісів відповідно до Директив ЄС не здійснює такий контроль, не аналізує контент та не несе відповідальності за зміст контенту.
10. Щодо статті 93 Проєкту Закону.
Пропонуємо виключити необхідність утворення органу спільного регулювання у формі виключно громадської спілки, оскільки це неминуче призведе до монополізації процедури спільного регулювання та ті учасники ринку, які не матимуть змоги стати учасниками такого громадського об’єднання не зможуть взяти участь у процесі спільного регулювання.
Враховуючи вказане, зазначаємо, що пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об’єднань визнаються антиконкурентними діями органів влади згідно із частиною другою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Тому, пропонуємо передбачити, що таким органом спільного регулювання може бути, наприклад, Громадська Рада при Національній раді.
11. Щодо статті 97 Проєкту Закону в частині санкції за порушення законодавства у сфері медіа у вигляді заборони поширення медіа на території України, яка реалізується у формі обмеження доступу до веб-сайту.
Пропонуємо взяти за аналогію закріплену процедуру, яка вже застосовується при виникненні порушень авторського права і суміжних прав та передбачити, що такі обмеження доступу до веб-сайту здійснюється за рішенням суду постачальниками послуг хостингу (та/або реєстратором доменних імен) та виключити з даної процедури «Інтернет-провайдерів».
Оскільки, по-перше, Законом України «Про телекомунікації» передбачаються два види суб’єктів у сфері телекомунікацій – це оператори та провайдери телекомунікацій, та не визначені Інтернет-провайдери.
По-друге, покладення такого обов’язку на провайдерів телекомунікацій буде суперечити статті 12 Директиви 2000/31/ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС «Про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку».
12. Щодо статті 110 Проєкту Закону.
Передбачити віднесення до незначних порушень у сфері медіа розповсюдження, у тому числі і іноземним суб’єктом аудіовізуального медіа-сервісу на замовлення фільмів, програм, одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національному медіа-простору України.
Оскільки, вказане питання не врегульовано положеннями Проєкту Закону та буде негативно впливати на рівень економічної конкуренції між вітчизняними та іноземними медіа-сервісами на замовлення та навпаки сприяти її викривленню.
13. Щодо відповідальності суб’єктів у сфері медіа.
Проєктом Закону (статтями 112-115) передбачено розподіл відповідальності для різних суб’єктів у сфері медіа. Проте, положення (або окрема стаття) в частині відповідальності каталогів за порушення вимог Закону відсутня, а тому пропонуємо доопрацювати текст, у тому числі, і з урахуванням вказаної пропозиції.
14. Щодо статті 113 Проєкту Закону, якою передбачена відповідальність провайдерів аудіовізуальних сервісів.
Пропонуємо доповнити санкцією стосовно здійснення діяльності не зареєстрованим відповідно до вимог цього Закону провайдером аудіовізуальних сервісів у вигляді вилучення за позовом Національної ради всього отриманого доходу від діяльності без реєстрації та спрямування його до Державного бюджету.
15. Щодо статті 120 Проєкту Закону.
Обмеження ретрансляції медіа держави-агресора (держави-окупанта) повинні поширюватися не тільки на іноземні лінійні медіа, а і в тому числі , на іноземні нелінійні медіа.
Враховуючи вищенаведене, просимо врахувати надані Асоціацією зауваження під час засідань Ваших Комітетів та повернути Проєкт Закону суб’єктам законодавчої ініціативи з метою його доопрацювання.
З повагою
Тетяна Попова, Голова Ради Асоціації
