Лист від 06.09.2018 № 2318/1
Міністерство енергетики
та вугільної промисловості України
вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601
Державна регуляторна служба України
вул. Арсенальна, 9/11, м. Київ, 01001
Національна комісія, що здійснює
державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації
вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001
Щодо проекту Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики
Телекомунікаційна палата України, яка об’єднує гравців ринку цифрових комунікацій України, висловлюючи свою повагу звертається з приводу наступного.
На офіційному веб-сайті Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 17 серпня розміщено доопрацьований проект наказу «Про затвердження Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики» (далі – проект Методки).
Проект Методики був предметом неодноразового обговорення на робочій групі, яка створена на базі Міністерства, за участі представників ринку телекомунікацій та електроенергетики. Проте, навіть після таких обговорень не вдалося досягти компромісної редакції проекту Методики та принципові зауваження операторів, провайдерів телекомунікацій так і не було враховано.
Враховуючи зазначене, повідомляємо про наступні зауваження.
1.Пунктом 13 розділу IV проекту Методики передбачено, що щомісячною платою за доступ для замовника на кожну опору є 1/12 обсягу річних додаткових витрат РДВВi розрахованих відповідно до пункту 12 цього розділу до яких додається прибуток, що не може перевищувати 10%.
Проте, нарахування прибутку у розмірі, що не перевищує 10% суперечить нормам Закону України «Про доступ до об’єктів будівництва,
транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» (далі – Закон про доступ).
Зокрема, частиною третьою статті 17 Закону про доступ передбачено, що періодична плата за доступ може встановлюватись виключно за наявності додаткових витрат власника інфраструктури об’єкта доступу на утримання елементів інфраструктури об’єкта доступу, пов’язаних з наданим доступом.
Крім того, статтею 1 Закону про доступ визначається, що доступ до інфраструктури об’єкта доступу – право замовника на користування елементами інфраструктури об’єкта доступу для розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій відповідно до законодавства та на підставі договору з доступу.
Тобто, як вбачається з норм Закону про доступ, доступ до інфраструктури об’єкта доступу не визначено, як послугу та плата не може бути встановлена, якщо відсутні додаткові витрати власника.
Таким чином, вбачаючи логіку норм Закону про доступ та те, що оператори, провайдери телекомунікацій повинні оплачувати виключно додаткові витрати власника на забезпечення доступу, а не забезпечувати прибуток підприємствам електроенергетики (власникам об’єктів доступу) прибуток не може бути включений до таких додаткових витрат.
Враховуючи вказане, наполягаємо на виключенні положень з пункту 13 розділу IV проекту Методики щодо включення до періодичної плати прибутку у розмірі не більше 10%.
Аналогічні зауваження стосуються також і пункту 2 розділу II проекту Методики щодо включення 10% відсотків прибутку до розміру одноразової плати.
- Абзацом третім пункту 13 розділу IV проекту Методики передбачається, що на розраховану або визначену відповідно до вимог Закону щомісячну плату за доступ замовника на одну опору нараховується податок на додану вартість, якщо доступ надається платником ПДВ.
Проте, такі положення суперечать частині сьомій статті 17 Закону про доступ, згідно з якою встановлено граничний тариф за доступ до елементів інфраструктури об’єктів електроенергетики, а саме:
«7. Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу визначається власником інфраструктури цього об’єкта доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади згідно з цим Законом, і не може перевищувати за доступ до елементів інфраструктури об’єктів електроенергетики – 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору – елемент будь-якої інфраструктури об’єкта доступу, у тому числі опору лінії електропередачі, на місяць.»
Тобто, у разі нарахування на встановлений Законом про доступ розмір плати додатково податку на додану вартість – плата буде перевищувати такий розмір, що суперечить нормам зазначеного Закону.
Крім того, Комітетом ВРУ інформатизації та зв’язку надано роз’яснення листом від 13.09.2017 № 04-21/14-471(206793), згідно з яким розмір плати за доступ повинен визначатися власником інфраструктури об’єкта доступу з урахуванням податку на додану вартість.
Отже, абзац третій пункту 13 розділу IV проекту Методики потребує доопрацювання та приведення у відповідність до вимог Закону про доступ.
Враховуючи вказане, проект Методики потребує доопрацювання та не може бути погоджений у розміщеній на офіційному веб-сайті редакції.
З повагою,
Тетяна Попова, Голова Ради асоціації «Телекомунікаційна палата України»
