Автор: Маруся

Телекомпалата України звертається до Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики щодо недопущення прийняття проекту Закона України 3504 (щодо уточнення умов розповсюдження програм телерадіоорганізацій у складі універсальної програмної послуги) та надає власні пропозиції та зауваження до нього. Адже проектом Закону передбачено включення до універсальної програмної послуги програм суспільного телебачення і радіомовлення, місцевого та регіонального ефірного не мережевого мовлення, та парламентського каналу. Отже, це є обов’язкові програми для кожного провайдера, незалежно від технології, що ним застосовується чи території його діяльності. Водночас, провайдери, що надають послуги на всій території України з використанням технологій супутника (DTH) чи Інтернет (OTT) не мають можливості включити до всіх своїх пакетів місцеві ефірні програми, кількість яких сягає декількох сотень. Отже, проект потребує уточнення, що програми місцевого та регіонального ефірного мовлення не є обов’язковими для провайдерів, що надають свої послуги на території всієї України. Крім того, варто зауважити, що після виключення зі складу універсальної програмної послуги програм, що розповсюджуються ефірним способом, відносини між телекомпаніями та операторами телекомунікацій переходять до ринкових відносин, що потенційно може призвести до припинення мовлення загальнонаціональних ефірних мовників у телекомунікаційних мережах, або ж до здорожчання вартості програмних послуг для абонентів. Розвиток ситуації за таким сценарієм призведе до порушення основних принципів державної політики у сфері телебачення і радіомовлення щодо політики протекціонізму з розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва, гарантованої реалізацію прав на інформацію та ідеологічний і політичний плюралізму у сфері аудіовізуальних...

Підчас засідання 29 червня своїм рішенням НКРЗІ висловила позицію щодо недоцільності прийняття проекту Закону України “Про детінізацію ринку азартних ігор в Україні” у зв’язку із зауваженнями до нього. НКРЗІ вважає, що покладання обов’язку на оператора, провайдера телекомунікацій щодо обмеження прав на доступ своїх абонентів до ресурсів, через які провадяться азартні ігри з порушенням вимог Закону України “Про детінізацію ринку азартних ігор в Україні” можливе виключно на підставі судового рішення, прийнятим за позовом Уповноваженого органу. Телекомпалата України погоджується з позицією НКРЗІ в даному питанні. 29 червня ТелПУ направила листи профільним комітетам ВРУ щодо доцільності повернення законопроекту ініціаторам на доопрацювання. Дійсно, в законопроекті зазначені норми, що суперечать європейському законодавству. Адже порушується принцип щодо обмеження лише за рішенням суду доступу абонентів операторів телекомунікацій до ресурсів мережі Інтернет. Варто зазначити, що на разі в ВРУ зареєстровано альтернативний законопроект (№4663 від 13.05.2016), який теж становить загрозу гарантованому державою вільному доступу споживачів до загальнодоступних телекомунікаційних послуг (див. лист Телекомпалати України від 14.06.2016 № 1867). Громадська рада приКомітеті ВРУ з питань свободи слова та інформації також висловила аналогічну позицію щодо зазначеного...

Головам профільних Комітетів Верховної Ради України (за списком) Щодо проекту ЗУ реєстрац. № 4663-1 Шановні народні депутати! Телекомунікаційна палата України, яка об’єднує легальних гравців ринку цифрових комунікацій України, звертається до Вас з наступного. У Верховній Раді України Вами, як ініціатором зареєстровано за № 4663-1 від 01.06.2016 проект Закону України «Про детінізацію ринку азартних ігор в Україні». Вказаним законопроектом, зокрема, підпунктом 4 пункту 7 розділу ХІІ (Прикінцеві та перехідні положення) пропонуються зміни до частини першої статті 39 Закону України «Про телекомунікації», згідно з якими встановлюються зобов’язання для операторів телекомунікацій обмежувати доступ своїх абонентів до ресурсів, через які провадяться азартні ігри з порушенням вимог Закону України «Про детінізацію ринку азартних ігор та забезпечення доходами бюджету з метою виконання соціальних зобов’язань». Проте, законопроектом не визначено механізм такого обмеження операторами телекомунікацій. Слід зазначити, що відповідно до статті 9 Основного Закону України – Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. У свою чергу, статтею 12 Директиви 2000/31/ЄС Європейського парламенту та Ради «Про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку» (від 8 червня 2000 року) передбачено, що якщо надаються інформаційні послуги, які складаються з передачі інформації, що надається одержувачем послуг, всередині мережі зв’язку або надання доступу до мережі зв’язку, держави-члени забезпечують звільнення постачальника послуг від відповідальності за передану інформацію при умові, що постачальник: a) не є ініціатором передачі; b) не обирає...

Міністерство фінансів України Копії: Комітет Верховної ради України з питань податкової та митної політики Комітет Верховної ради України з питань бюджету Комітет Верховної ради України з питань запобігання і протидії корупції Комітет Верховної ради України з питань європейської інтеграції Щодо пропозицій стосовно податкової реформи Як стало відомо у Міністерстві фінансів України відбувається обговорення на робочих групах експертів змін до Податкового кодексу України. Саме тому, Телекомунікаційна палата України, яка об’єднує легальних гравців ринку цифрових комунікацій України, звертається з приводу наступного. Власна оцінка ситуації, що склалася у телекомунікаційній сфері та сфері телерадіомовлення при обранні підприємствами юридичного статусу для легалізації діяльності, дозволяє виокремити безліч випадків очевидного зловживання можливістю використання для оптимізації податкових витрат спрощеної системи оподаткування. На наше переконання спрощена система оподаткування має створювати підприємницьку ініціативу, а не призводити до ринкового дисбалансу, використовуватись для податкової оптимізації потужними, але нечесними гравцями. Саме норми Податкового кодексу України мають виключити можливість очевидного зловживання для потужних підприємств, «подрібнюватись» на кілька платників податків, для звітування по отриманих доходах в межах, передбачених спрощеною системою, і в той же час акумулювати фактичні надприбутки в руках «одного власника». Не секрет, що більшість відомих «торгових марок», особливо у сфері телекомунікацій, на сьогодні оформлюють свою діяльність через кількох спрощенців, що формально діють від свого імені, а в реальності є найманими працівниками. Враховуючи таку ситуацію, Телекомпалатою України підготовлено пропозиції до змін у Податковий кодекс України. Порівняльна таблиця зі змінами та коментарями додається. Також принагідно інформуємо, що Міністерством фінансів України вже було висловилено підтримку...

24 червня Телекомпалата України взяла участь в Круглому столі УСПП на тему: «Податкова реформа: від стимулів для інвестицій до заходів з протидії зменшенню податкової бази». На круглому столі були присутні народні депутати, зокрема, Голова профільного Комітету ВРУ з податкової та митної політики Ніна Южаніна та Голова Комітету ВРУ з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк. Телекомпалата України вже неодноразово наголошувала на необхідності внесення змін до Податкового Кодексу України щодо встановлення обмеження для суб’єктів господарювання – платників єдиного податку – здійснювати діяльність з надання телекомунікаційних послуг та діяльность у сфері телебачення та радіомовлення, оскільки саме така оптимізація податкових витрат призводить до ринкового дисбалансу та використовується для податкової оптимізації потужними підприємствами. На думку Телекомпалати України, існує три основні негативні наслідки при наданнітелекомунікаційних послуг та здійсненні діяльності у сфері телебачення і радіомовлення «спрощенцями»: 1. Порушення конкуренції. Через різні умови оподаткування діяльності платник податку на загальній системі не може за інших рівних умов конкурувати із спрощенцем. 2. Викривлення ринку праці.  За однакових обсягів отриманих доходів на спрощенця лягає значно менше навантаження, ніж на фізичну особу — найманого працівника. А це прямо впливає на недотримання принципу справедливості при оподаткуванні. Використання найманої праці шляхом оформлення працівників як платників єдиного податку призводить до обмеження прав працівників, оскільки формально підприємець не має соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством. 3. Використання системи суб’єктами, діяльність яких має ознаки «надприбуткової». «Не секрет, що більшість підприємств на сьогодні оформлюють свою діяльність через кількох...