Лист ТелПУ №2878 від 21.02.2025 р. ВРУ щодо ЗП #12420

Голові Верховної Ради

Стефанчуку Р.О.

Головам профільних комітетів

та депутатських фракцій

(за списком)

Шановні пане Голово Верховної Ради та народні депутати України!

Асоціація «Телекомунікаційна палата Україна» (надалі – Асоціація), що об’єднує легальних суб’єктів у сфері медіа та електронних комунікацій, які виступають за створення рівних умов та сприятливого середовища для ведення чесного бізнесу, висловлює Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.

Члени Асоціації ретельно проаналізували проєкт Закону України «Про внесення змін до статті 8 Закону України «Про критичну інфраструктуру» щодо мінімізації масштабних негативних наслідків для держави» (реєстр. № 12420 від 17.01.2025, далі – Законопроєкт), метою якого є  визначення постачальників мобільного зв’язку критичною інфраструктурою національного рівня найвищої категорії критичності – I категорія критичності (особливо важливі об’єкти, які мають загальнодержавне значення, значний вплив на інші об’єкти критичної інфраструктури та порушення функціонування яких призведе до виникнення кризової ситуації державного значення).

Експерти Асоціації вважають, що Законопроєкт не може бути ухвалений в актуальній редакції через наведені нижче причини.

Закон України «Про критичну інфраструктуру» (далі – Закон) був ухвалений Верховною Радою України з метою імплементації європейських стандартів у сфері визначення, захисту та регулювання діяльності критичних інфраструктурних об’єктів. Зокрема, Закон імплементував положення Директиви Ради 2008/114/ЄС від 8 грудня 2008 року, що встановлювала підходи до ідентифікації та охорони критичної інфраструктури в Європейському Союзі, а також Директиви (ЄС) 2016/1148 від 6 липня 2019 року, яка регулює заходи безпеки мережевих та інформаційних систем на території ЄС.

Наразі в ЄС діє нова Директива 2022/2557 від 14 грудня 2022 року. Відповідно, Верховною Радою вже зареєстрований законопроєкт № 12208 від 14 листопада 2024 року, який має на меті узгодити українське законодавство з актуальними європейськими стандартами у сфері критичної інфраструктури.

Очевидно, що Законопроєкт суперечить європейським підходам до визначення критичної інфраструктури, адже важливим принципом європейського регулювання є відсутність вибіркового виокремлення певних галузей економіки, зокрема сфери електронних комунікацій, із загального переліку критично важливих секторів. Підхід Європейського Союзу передбачає комплексну модель  регулювання критичної інфраструктури, яка не допускає пріоритетного чи дискримінаційного ставлення до будь-якого окремого сектора економіки. Як наслідок, положення Законопроєкту йдуть в розріз з нормами іншого євроінтеграційного законопроєкту № 12208 від 14 листопада 2024 року «Про внесення змін до Закону України “Про критичну інфраструктуру” щодо імплементації положень Директиви (ЄС) 2022/2557 Європейського парламенту та Ради від 14 грудня 2022 року про стійкість критично важливих об’єктів і скасування Директиви Ради 2008/114/EC».

Окрім цього, запропоновані зміни є дискримінаційними та необґрунтованими, оскільки вони порушують системний підхід до визначення критичності об’єктів. Чинне законодавство встановлює, що віднесення об’єкта до критичної інфраструктури здійснюється на підставі комплексної оцінки загроз, соціальної, економічної та політичної значущості, а також потенційних ризиків та масштабів наслідків у разі збоїв у його роботі. Віднесення операторів мобільного зв’язку до I категорії критичності без такої оцінки не відповідає принципам обґрунтованості та пропорційності.

Норми Законопроєкту  не лише суперечать концептуальним підходам до визначення критичної інфраструктури, а й створюють низку юридичних колізій. Пропонується автоматично віднести постачальників електронних комунікаційних послуг мобільного зв’язку до I категорії критичності, що не відповідає чинному Закону України «Про критичну інфраструктуру».

Зокрема, Закон передбачає, що об’єктами критичної інфраструктури є конкретні системи та підприємства, функціонування яких безпосередньо впливає на національну безпеку. Водночас оператори мобільного зв’язку за визначенням є постачальниками послуг, а не фізичними об’єктами критичної інфраструктури. Таким чином, законопроєкт суперечить загальній концепції Закону і вводить невідповідність у правову систему регулювання критичних об’єктів.

Крім того, у пояснювальній записці до законопроєкту відсутнє достатнє обґрунтування необхідності державного регулювання діяльності операторів мобільного зв’язку саме в межах критичної інфраструктури. Вона містить маніпулятивні твердження щодо кіберзагроз у сфері електронних комунікацій, які в жодному разі не вирішуються шляхом віднесення постачальників електронних комунікаційних послуг мобільного зв’язку до I категорії критичності.

З огляду на викладене, звертаємося до Вас, пане Голово Верховної Ради та шановні народні депутати, з проханням не підтримувати законопроєкт № 12420 від 17.01.2025 «Про внесення змін до статті 8 Закону України «Про критичну інфраструктуру» (щодо мінімізації масштабних негативних наслідків для держави)», оскільки він суперечить євроінтеграційним зобов’язанням України, може спричинити юридичні колізії та становить загрозу подальшому гармонійному розвитку ринку електронних комунікацій.