ПОЗИЦИОННОЕ ЗАЯВЛЕНИЕ относительно проекта Закона Украины «Об аудиовизуальных услугах»

Телекомунікаційна палата України підтримує роботу парламентаріїв над Законом України «Про аудіовізуальні послуги», який повинен замінити застарілий Закон «Про телебачення і радіомовлення» десятирічної давності. Нове регулювання має стати потужним стимулом для інтенсифікації розвитку всієї медіаіндустрії і платного телебачення.

Нами визначені ключові принципи, які повинні бути відображені в Законі України «Про аудіовізуальні послуги».

1. Лібералізувати діяльність тим, хто не використовує національний (державний) обмежений ресурс, тобто зняти бар’єри для входу на ринок, не встановлювати необґрунтовані обмеження для їх діяльності:

• не встановлювати обмежень для присутності на загальноукраїнському, регіональному або місцевому ринку для постачальників аудіовізуальної послуги, які не використовують обмеженого національного ресурсу (ефіру). Нам не відомі прецеденти в Європі, коли встановлюються штучні обмеження для розвитку підприємств на конкурентному телекомринку і де немає обмеженого ресурсу (радіочастот);

• не встановлювати заборон щодо володіння так званими офшорними компаніями корпоративними правами постачальників аудіовізуальної послуги і не вводити обов’язки щодо регулярної звітності по власності для постачальників аудіовізуальної послуги, які не використовують національний обмежений ресурс (ефір);

• відповідно до кращих європейських практик визначити універсальний перелік програм в складі виключно соціально значущих, в тому числі: 1) програм суспільного мовлення; 2) програм, створення яких забезпечується державою; 3) програм локальних (регіонального або місцевого рівня) мовників, і встановити, що обов’язок по поширенню програм, зазначених у п. 1) і п. 2) універсального переліку є у всіх постачальників аудіовізуальної послуги всіх технологій. Що стосується мовників, то обов’язково ретрансляція таких забезпечується тільки в кабельних мережах на відповідних територіях.

У Телекомпалаті згодні з продовженням обов’язку трансляції в кабельних мережах ефірних аналогових програм до моменту впровадження цифрового ефірного телебачення, натомість ми пропонуємо перенести ці норми до перехідних положень Закону, а «новації» щодо самостійного виходу телеканалів з універсальної послуги виключити як контроверсійні.

• не вводити новий і унікальний для Європи вид санкцій як «виключення з реєстру», оскільки це нівелює саму суть «реєстраційного принципу» і по суті означає заборону діяльності для підприємців.

2. Ліквідувати штучно створеного і зайвого посередника між медіа і глядачем в цифровому ефірному телебаченні.

У проекті Закону передбачається по суті легалізувати існуючу схему з «провайдером цифрового ефірного телебачення», як таким собі «винятковим суб’єктом».

Безсумнівним є той факт, що спочатку провайдер-посередник ТОВ «Зеонбуд» створювався з метою тиску на вітчизняні медіа, оскільки від його монопольного рішення залежала доля телекомпанії і її присутність в цифровому ефірі – з одного боку, і з іншого – отримання коштів від телекомпаній і абонентів за свої послуги. Ми пропонуємо відмовитися від такого підходу і ввести прозору схему відносин, а саме: мовники отримують ліцензію на цифрове ефірне мовлення з правом використання радіочастотного ресурсу та самостійно визначають підрядника на доставку свого сигналу абоненту, при цьому цей підрядник є оператором, діяльність якого не пов’язана з контентом і регулюється законодавством про телекомунікації.

Таким підрядником-оператором може бути як державний Концерн «РРТ», ТОВ «Зеонбуд» або будь-який інший суб’єкт, який у змозі для цифрового мовника виконати договір про поширення сигналу.

3. Створити умови для розвитку вітчизняного жанрового телебачення шляхом зняття обов’язковості європейських квот для форматного мовлення.

Зараз створення в Україні жанрової телепрограми, наприклад, телеканалу індійського кіно або каналу джазової музики, неможливо.

У свою чергу, для іноземних мовників обмежень для створення нішевого мовлення не встановлено, отже, українські телекомпанії знаходяться в дискримінаційному становищі по відношенню до іноземних.

Запровадження принципу нерозповсюдження квот на жанрове телебачення дозволить залучити інвестиції в індустрію, сприяти появі нових телепрограм і зменшить вплив іноземного, перш за все російського, телепродукту на вітчизняний інформаційний простір.

4. Удосконалити діяльність Національної ради з питань телебачення і радіомовлення шляхом наділення ефективними інструментами регулювання:

• наділити Національну раду повноваженнями по регулярному збору фінансово-статистичної інформації. Це забезпечить якісний аналіз телерадіоінформаційного простору, в тому числі виявлення мовників, які мовлять більш ніж на 35% загальнонаціонального ефіру та інші важливі показники;

• ввести норму, що дохід, отриманий від здійснення діяльності без ліцензії або реєстрації, за позовом Національної ради підлягає стягненню в бюджет;

• встановити, що Стратегію розвитку сфери аудіовізуальних послуг затверджує Верховна Рада України, а не Регулятор. Національна рада приймає щорічні плани по реалізації зазначеної Стратегії;

• ввести правила професійної етики у сфері аудіовізуальних послуг, які слугуватимуть розвитку індустріального саморегулювання і співрегулювання;

• створити умови для входження до складу Національної ради представників сегментів індустрії пропорційно (мовники, постачальники, журналісти, творчі працівники і т.д.);

• акти Національної ради, крім індивідуальних, повинні проходити всі стадії розробки і реєстрації як акти будь-якого органу влади.