Телекомпалата України звернулася до Олександра Данченка щодо доопрацювання проекту Закону України (реєстр. № 7644)

Лист від 02.04.2018 № 2267                              

Народному депутату України

ДАНЧЕНКУ О.І.

Щодо доопрацювання проекту Закону України

(реєстр. № 7644), прийнятого в першому читанні

Шановний Олександре Івановичу!

З метою захисту інтересів своїх учасників Асоціація «Телекомунікаційна палата України», як професійне об’єднання суб’єктів господарювання, зокрема, у сфері надання програмної послуги звертається до  Вас з приводу наступного.

У Верховній Раді України 28 грудня 2018 року зареєстровано за № 7466 проект Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (далі – проект Закону), а 01 березня прийнято в першому читанні.

За результатами його прийняття було створено Робочу групу при Комітеті Верховної Ради України з питань освіти і науки з його доопрацювання, а Вами були подані правки до редакції проекту Закону.

Разом з тим, не зважаючи на чисельні засідання та обговорення у рамках Робочої групи, не було враховано Вашу пропозицію, що стосується визначення «кабельна ретрансляція». Ми вважаємо її принциповою з огляду на наступне.

Запропонований термін «кабельна ретрансляція» у проекті Закону не відповідає міжнародним актам і європейським директивам, до вимог яких згідно з взятими на себе міжнародними зобов’язаннями Україна адаптує своє національне законодавство.

Відповідно до Директиви 93/83/EEC «Про координацію деяких положень авторського права і суміжних прав при застосуванні їх до супутникового мовлення і кабельної ретрансляції» кабельна ретрансляція визначена, як одночасна, незмінна та повна повторна трансляція початкової трансляції з іншої держави-члена телевізійних та радіопрограм, призначених для прийому публікою, за допомогою кабельної або мікрохвильової системи по радіомовленню чи по повітряним каналам зв’язку, в тому числі, через супутник (стаття 1 (3)).

Згідно з тією ж Директивою ЄС обов’язкове колективне управління допускається лише стосовно тих об’єктів, які використовуються при ретрансляції програм, що походять з інших країн.

Таку ж позицію підтверджено рішенням Суду Справедливості ЄС (Суду Правосуддя ЄС) у справі AKM v. Zürs.net (C-138/16), яким було надано тлумачення статтей 3(1), 5 Директиви 2001/29 ЄС про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав в інформаційному суспільстві та статтю 11bis(1)(ii) Бернської конвенції. Висновок Суду полягав у тому, що паралельна, повна і незмінна ретрансляція по кабелю програм, які першопочатково транслювались національною телерадіоорганізацією на одній і тій самій національній території, не є доведенням до загального відома (публічним сповіщенням).

Більш загальним, але таким, що підтверджує попередні висновки, є рішення Суду Справедливості ЄС (Суду Правосуддя ЄС) у справі C‑117/15 від 31 травня 2016 року. Згідно з цим рішенням дозвіл правовласника на, зокрема, ретрансляцію потрібен, лише якщо твір доводиться до відома більш широкого кола публіки, ніж публіка телеканалу.

Тобто, підсумовуючи вимоги європейських директив та рішень Суду ЄС, зроблено висновок, що особа, яка займається кабельною ретрансляцією, має сплачувати роялті лише у разі ретрансляції нею тих програм, які походять з іншої країни. У випадку ретрансляції програм, що походять з України, український провайдер програмної послуги не здійснює доведення об’єктів авторського права і суміжних прав до загального відома (публічне сповіщення), як то прямо встановлено рішенням Суду ЄС.

На нашу думку, термін «кабельна ретрансляція» у проекті Закону не відповідає зазначеним вище положенням, хоча згідно із супровідними документами метою його прийняття визначено, в тому числі, імплементацію в українське законодавство законодавства ЄС.

Враховуючи вищевказане, звертаємося з проханням викласти Вашу вже подану пропозицію до другого читання стосовно терміну «кабельна ретрансляція» з редакційною правкою, яка ще в більшій мірі узгоджує положення проекту Закону з європейськими документами та практикою рішень Суду ЄС, а саме:

у частині сьомій Розділу VI. Прикінцеві та перехідні положення пункт перший змін до Закону України “Про авторське право і суміжні права” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 43, ст. 214; із наступними змінами) викласти у такій редакції:

«1) у статті 1:

доповнити статтю з урахуванням алфавітного порядку терміном такого змісту:

«кабельна ретрансляція – прийом і одночасна передача телерадіоорганізаціями, провайдерами програмної послуги та іншими особами, незалежно від використаних технічних засобів повних і незмінних передач (програм) організацій мовлення або їх істотних частин, а також творів, виконань, фонограм, відеограм, зокрема таких, що містяться в таких передачах (програмах) організацій мовлення, за умови, що початкова трансляція такої передачі (програми) здійснена організацією мовлення, яка не підпадає під юрисдикцію України відповідно до закону або міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.»

З повагою,

Тетяна Попова, Голова Ради асоціації