від 21.02.2017 № 2097

Прем’єр – міністру України

В.Б. ГРОЙСМАНУ

Копії:

Голові Державного комітету телебачення і радіомовлення України

О.І. Наливайку

Голові Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

Ю.А. Артеменку

Щодо необхідності внесення змін

до Методики розрахунків розмірів ліцензійного збору

Шановний Володимире Борисовичу!

Висловлюючи Вам свою повагу, звертаємося з приводу необхідності внесення змін до «Методики розрахунків розмірів ліцензійного збору за видачу або продовження строку дії ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги, визначення розміру плати за переоформлення ліцензії та видачу дубліката ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги», що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 412 з урахуванням змін до Методики, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1014) (далі – Методика). 

Так, відповідно до Методики розмір ліцензійного збору для провайдерів є диференційованим в залежності від технології надання послуг, а розмір ліцензійного збору для провайдера, що надає послуги для населення в межах території України, може сягати – 9 млн 600 тис грн (з урахуванням змін до розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року, що внесені постановою Кабінету Міністрів України), тобто вартість ліцензійного збору зросла у рази, тим самим створивши бар’єри як для появи нових гравців, так і для продовження діяльності існуючих на ринку програмної послуги.

На нашу думку, необхідно негайно виправити ситуацію, що склалася, враховуючи наступне:

Діяльність багатьох провайдерів програмної послуги не пов’язана з використанням обмеженого ресурсу, не створює потенційних загроз та не містить будь-яких особливостей, що потребують специфічного регуляторного впливу шляхом встановлення однієї з найвищих серед всіх галузей економіки України плати за видачу ліцензії у сфері телебачення і радіомовлення.

Статтею 11 Закону України «Про адміністративні послуги» (а видача ліцензії по своїй суті – це адміністративна послуга) передбачено, що розмір плати за надання адміністративної послуги (адміністративного збору) і порядок її справляння визначаються законом з урахуванням її соціального та економічного значення.

При цьому, Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (стаття 14) встановлено, що за видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі одного прожиткового мінімуму, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом.

Галузь надання програмної послуги потребує модернізації підходів щодо спрощення входження на ринок програмної послуги нових суб’єктів, тому пропонуємо привести існуючу модель нарахування ліцензійного збору у відповідність до принципів, що закладені у Коаліційній Угоді Верховної Ради України, Законах України «Про адміністративні послуги», «Про ліцензування видів господарської діяльності.

Крім того, загальна світова та зокрема Європейська тенденції – це створення державою умов для максимального спрощення як входження на ринок так і ведення бізнесу суб’єктами підприємницької діяльності, при цьому умови створюються без залежності від технологій, тобто діє принцип «технологічної нейтральності».Вважаємо, що для ліцензування провайдерів програмної послуги є можливим у Методиці застосувати аналогічний підхід та, враховуючи принцип технологічної нейтральності, виключити диференціацію в розрахунок ліцензійного збору в залежності від технології, за допомогою якої надається програмна послуга.

Такий підхід до встановлення розміру ліцензійного збору також підтримано Громадською радою при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення рішенням від 16.12.2016 № 5 (копія додається).

У зв’язку з цим просимо Вас, Володимире Борисовичу, надати доручення Держкомтелерадіо спільно з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення розробити зміни до Методики, в яких:

– передбачити збір за видачу ліцензії провайдера програмної послуги, що не використовує обмежений ресурс, на рівні одного прожиткового мінімуму доходів громадян по аналогії з іншими видами господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

– забезпечити максимальну нейтральність державної регуляції по відношенню до різних технологій надання програмної послуги шляхом виключення з Методики посилань на технології, що застосовуються під час надання програмної послуги.

Враховуючи наведене, пропонуємо викласти:

1) абзац перший розділу 2 Методики, а також формулу розрахунку ліцензійного збору, в наступній редакції:

«2. Розрахунок розміру ліцензійного збору за видачу (продовження) ліцензії провайдера програмної послуги з використанням та без використання радіочастотного ресурсу проводиться за такою формулою:

P=S

де Р – розмір ліцензійного збору за видачу (продовження) ліцензії провайдера програмної послуги без використання радіочастотного ресурсу, гривень;

S – розмір одного прожиткового мінімуму доходів громадян, гривень;

P=SхN

де P розмір ліцензійного збору за видачу (продовження) ліцензії провайдера програмної послуги з використанням радіочастотного ресурсу;

S – розмір одного прожиткового мінімуму доходів громадян, гривень;

N – ваговий коефіцієнт, який враховує територію мовлення або надання програмних послуг, значення наведені у таблиці 2.

2) таблицю 2 Методики у наступній редакції:

Таблиця 2

Значення коефіцієнту N

З використанням радіочастотного ресурсу:

для мовлення – населений пункт на території розповсюдження програм з максимальною чисельністю населення;

для провайдера програмної послуги – чисельність населення на території (область, район, місто, район у місті, смт, селище тощо), де передбачається надання програмної послуги.

Без використання радіочастотного ресурсу:

для мовлення – чисельність населення на території (область, район, місто, район у місті, смт, селище тощо), де передбачається здійснення мовлення;

 

тис. осіб

5

до 20 (а також для провайдерів програмної послуги, що надають послугу на обмеженій території (санаторій, готель, пансіонат тощо)

15

20-50 (а також для передавачів аналогового ефірного радіомовлення ДХ, СХ, КХ діапазонів та діапазону (65,9-74) МГц)

25

50-100

50

100-300

100

300-500

125

500-700

200

700-1000

225

1000 і більше

400

для м. Києва

1000

населення в межах території України (для супутникового

мовлення)

3000

населення в межах території України

Вважаємо, що такі зміни будуть спрямовані на виконання статті 18 Європейської Рамкової Директиви 2002/212, а розмір плати стане адекватним та співрозмірним з сучасними реаліями і закладе у сфері ліцензування фундамент прозорих партнерських стосунків між державою та бізнесом, створить більш сприятливі умови для зростання інвестиційної привабливості України.

Додаток: рішення Громадської ради при Нацональній раді України з питань телебачення та радіомовлення.

З повагою

Голова Ради асоціації Т.В. Попова