Голові Національної комісії, що здійснює державне регулювання
у сфері електронних комунікацій, радіочастотного спектра
та надання послуг поштового зв’язку
МАЛЬОН Л. В.
Голові Державної регуляторної служби України
КУЧЕРУ О. В.
Віце-прем’єр-міністру з питань європейської
та євроатлантичної інтеграції України
КАЧЦІ Т. А.
Бізнес-омбудсману
ФЕЛЬДГУЗЕН А.
Копія: Т.в.о Міністра з питань цифрової трансформації
Борнякову О.С.
Щодо проєкту Закону України «Про внесення змін
до деяких законів України щодо посилення
незалежності Національної комісії, що здійснює
державне регулювання у сферах електронних комунікацій,
радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку»
Шановні пані та панове!
Асоціація «Телекомунікаційна палата України» (далі – Асоціація), яка об’єднує провідних постачальників електронних комунікаційних послуг, що виступають за створення рівних умов та сприятливого середовища для ведення чесного бізнесу в сфері електронних комунікацій, висловлює Вам щиру повагу та звертається з приводу наступного.
29 квітня 2026 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку (далі – НКЕК, Регулятор) схвалила проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення незалежності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку» (далі – проєкт Закону) та оприлюднила його для громадського обговорення.
Проєктом Закону передбачається, зокрема, кардинальна зміна моделі фінансування НКЕК, яка має гарантувати фінансову та адміністративну незалежність НКЕК виключно за рахунок «фінансування з ринку».
Проте, Асоціація наголошує, що ця модель є неприйнятною, адже має ознаки непропорційності та дискримінаційності і зумовлює нерівномірне фінансове навантаження на учасників ринку. Тому, з проєкту Закону мають бути виключені всі положення, що передбачають встановлення та сплату постачальниками електронних комунікацій внеску на регулювання у запропонованому вигляді (порівняльна таблиця додається), що обумовлено наступним.
- Кількість фінансових донорів для утримання НКЕК не відповідає ширині ринкової присутності і функціонального впливу Регулятора на галузь
Запронована у проекті Закону «нова» модель фінансування передбачає запровадження у 2027 році для окремих постачальників електронних комунікаційних послуг (близько 500-600 постачальників з понад 5000 зареєстрованих у Реєстрі[1]) збір з плаваючою ставкою, яка визначатиметься НКЕК щороку, може переглядатися щоквартально та матиме граничну межу у 1,5% загального доходу від наданих послуг доступу до електронної комунікаційної мережі та електронних комунікаційних послуг за попередній рік.
Передбачається, що такий збір повністю має покрити всі можливі річні потреби НКЕК, так, зокрема на 2027 р НКЕК декларує потребу у фінансування 401,1 млн грн. (2026 рік – 238,1 млн грн., 2025р – 199,8 млн грн.), які мають оплатити окремі представники ринку.
Слід зазначити, що на сьогодні діє модель фінансування НКЕК з Загального державного бюджету відповідно до закону про бюджет на відповідний рік, нова ж запропонована у проєкті Закону модель передбачає фінансування НКЕК зі Спеціального фонду Державного бюджету України, який мають наповнити тільки окремі постачальники електронних комунікацій.
При цьому, при запровадженні максимальної ставки, така «нова» модель планує збільшити фінансування НКЕК у порівнянні з поточним 2026 роком у 10 разів, відповідно тільки за рахунок платників внеску на регулювання.
Слід зазначити, що постачальники електронних комунікацій вже є значними наповнювачами Державного бюджету України, щорічно сплачуючи великі обсяги податків, регулярно відраховують 7,5% від вартості своїх послуг до Пенсійного фонду України, сплачують ліцензійні збори на користування радіочастотним спектром, які видаються із застосуванням процедур аукціону або конкурсу; щомісячно сплачують рентну плату за користування радіочастотним спектром; вносять плату за номерний ресурс та інші адміністративні послуги, які надає НКЕК (видача та переоформлення дозволів та ліцензій, тощо). Крім цього, користувачі радіочастотного спектру сплачують на постійній основі послуги радіочастотного моніторингу, таким чином тільки у операторів мобільного зв’язку річний обсяг платежів за такі послуги перевищує 1,2 млрд грн на рік (без ПДВ).
В той же час, запровадження додаткового фіскального навантаження (у розмірі до 1,5% від доходу) на тлі зниження рентабельності галузі через зростання витрат на енергоносії та логістику створює надмірний фінансовий тиск на суб’єктів господарювання.
У проєктних матеріалах до проєкту Закону підкреслено, що базою нарахування збору внеску на регулювання є саме загальний дохід від відповідних телекомпослуг, а не чистий прибуток, що фактично призводить до збільшення податку на прибуток підприємств сфери електронних комунікацій до 35%.
- Євроінтеграційні вимоги щодо фінансової незалежності регуляторного органу і реальність ринку електронних комунікацій
Проєкт Закону НКЕК, наразі, подається як євроінтеграційний, але при цьому передбачає не тільки інституційні передумови для незалежності регулятора, але і під гарантією бюджету Регулятора формулює ширшу і небезпечнішу модель, ніж прямо випливає з Директиви 2018/1972 та зокрема, Рішення № 1/2025 1/2025
Комітету асоціації Україна – ЄС у торговельному складі про внесення змін до частини A Доповнення XVII-3 (Правила, що застосовуються до телекомунікаційних послуг) Додатка XVII до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 13 березня 2025 року (далі – Рішення № 1/2025)[2].
Керуючись вимогами ст. 9 Директиви (ЄС) 2018/1972, Рішенням № 1/2025 слід зазначити про відсутність у євроінтеграційних умовах загалом прямої вимоги для України встановити ринковий збір з постачальників електронних комунікацій для гарантування незалежності Регулятора.
В ст. 6 згаданої директиви зазначено, що держави-члени повинні гарантувати незалежність національних регуляторних органів та інших компетентних органів, забезпечуючи, щоб вони були юридично відокремленими та функціонально незалежними від будь-якої фізичної або юридичної особи, що надає електронні комунікаційні мережі, обладнання або послуги.
В названій Директиві (ЄС) 2018/1972, зокрема, вимагається від держави-члена гарантувати Регулятору окремі річні бюджети та автономію щодо реалізації виділеного бюджету. Без обмеження зобов’язання щодо забезпечення Регулятора достатніми фінансовими та кадровими ресурсами для виконання покладених на них завдань, фінансова автономія не повинна перешкоджати здійсненню нагляду або контролю відповідно до національного конституційного права.
З огляду на відсутність будь-яких гарантій щодо швидкого вступу України до Європейського союзу, особливі труднощі і виклики, з якими зіткнувся ринок електронних комунікацій і Україна в цілому внаслідок триваючої агресивної війни росії, доцільно обрати інші способи і механізми гарантування річного бюджету Регулятора і встановити додатковий час для їх подальшої імплементації.
Вибір моделі залежить від стану, місткості ринку та нерозривно пов’язаний із політичним устроєм країни. В Україні запровадження автономного фінансування без зміни Конституції та законів про систему держуправління не створює незалежність, а лише виводить витрати чиновників з-під бюджетного контролю.
Незалежність має бути прописана не лише в профільному законі (про НКЕК), а й у нормах щодо підпорядкованості, підзвітності та механізмів контролю за діяльністю регулятора. Без реформи системи призначення та захисту від політичного тиску, збір є лише новим податком.
- Розширення дискреційних повноважень органу державної влади і корупційна вразливість
Проєкт Закону наділяє НКЕК виключним правом одноосібно визначати порядок, ставку та власні фінансові потреби. Це створює низку критичних ризиків:
- надмірна дискреція та відсутність контролю: Відсутність законодавчо закріпленої методології та чітких критеріїв визначення ставки внеску дозволяє Регулятору здійснювати неконтрольований тиск на бізнес;
- фінансова залежність від суб’єктів ринку, що не мають гарантованих бюджетів і «захищених» статей, яким притаманний підприємницький ризик: пряма залежність бюджету НКЕК від доходів постачальників електронних комунікацій суперечить ст. 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».Замість незалежності Регулятор отримує фінансовий інтерес у діяльності конкретних великих гравців, що нівелює принципи неупередженого державного нагляду.
- порушення засад виконавчої влади: жоден орган державної влади не може самостійно формувати джерела свого фінансування без зовнішніх запобіжників. Пропонований у проєкті Закону механізм є непрозорим, необґрунтованим та створює прямі умови для корупційних зловживань.
Отже, модель фінансування через внески учасників ринку в поточному вигляді є інструментом тиску, а не гарантією незалежності, та має бути виключена з тексту проєкту Закону.
- Необхідність доопрацювання проєкту Закону та проведення додаткових консультацій з заінтересованими державними органами, профільними асоціаціями, учасниками ринку та представниками Європейської спільноти
Директива (ЄС) 2018/1972 від 11.12.2018 про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій не передбачає зобов’язання встановлення регуляторного збору з ринку електронних комунікацій. Гарантування бюджету (п.37 преамбули, ч.1 ст.9) може відбуватися за альтернативним сценарієм, що стане найбільш збалансованим для інтересів держави і ринку.
Асоціація переконана, що потрібно не перекладати повне утримання державної інституції НКЕК на ринок, який знесилений війною і інвестиційним голодом, валютними коливаннями тощо, а змінити підходи держави у гарантіях бюджету для фінансування національного Регулятора через ефективну систему управління державними фінансами і перерозподілу між фондами державного бюджету з коштів, що вже сплачує галузь.
Переспрямування частини цих коштів до Спеціального фонду Державного бюджету на потреби НКЕК не суперечитиме євроінтеграційному курсу України, гарантуватиме Регулятору повну фінансову автономію за європейським зразком, уникаючи при цьому подвійного оподаткування бізнесу, за рахунок:
– коштів за адміністративні послуги, які надає Національна комісія (видачу та переоформлення дозволів та ліцензій);
– відсотків від фактичних надходжень від рентної плати за користування радіочастотним спектром України за поточний рік (за аналогією фінансування медіарегулятора в Україні);
– відсотків від плати за ліцензії на користування радіочастотним спектром, які видаються із застосуванням процедур аукціону або конкурсу;
– коштів міжнародної технічної допомоги;
– інших джерел, не заборонених чинним законодавством України.
На даному етапі з метою формування максимально збалансованих та ефективних регуляторних рішень із дотриманням балансу між інтересами держави, бізнесу та споживачів має бути здійснено доопрацювання проєкту Закону задля формування остаточної моделі забезпечення незалежності Регулятора, у тому числі визначення можливого фактичного регуляторного впливу на ринок.
Тому, беручи до уваги вищевикладене, Асоціація звертається з проханням не погоджувати проєкт Закону у оприлюдненій НКЕК редакції, а провести широке експертне обговорення із залученням всіх заінтересованих державних органів, представників європейської спільноти, Ради бізнес-омбудсмена, профільних асоціацій та представників ринку, на яких проєкт Закону, у разі його прийняття, буде мати безпосередній вплив.
З повагою
Директор Асоціації Марина Пригорницька
[1] Реєстри постачальників | НКЕК
[2] Рішення № 1/2025 Комітету асо… | від 13.03.2025 № 1/2025