№ 2470 від 25.06.2020
Міністерство цифрової трансформації України
Щодо зауважень до проєкту постанови
КМУ «Деякі питання функціонування Національної
телекомунікаційної мережі»
Асоціація «Телекомунікаційна палата України», яка об’єднує провідних операторів, провайдерів телекомунікацій, звертається з приводу наступного.
На офіційному сайті Держспецзв’язку було розміщено для громадського обговорення проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання функціонування Національної телекомунікаційної мережі» (далі – проєкт Постанови), яким запропоновано затвердити «Порядок функціонування Національної телекомунікаційної мережі», «Правила надання послуг, які надаються з використанням Національної телекомунікаційної мережі» та внести зміни до деяких постанов КМУ.
До вказаного проєкту Постанови, як нам відомо, надано суттєві зауваження НКРЗІ, які потребують узгодження з генеральним штабом ЗСУ, та ДРС відмовлено у його погоджені рішенням № 294 вд 21 травня 2020 року.
За результатами розгляду та аналізу положень проєкту Постанови Телекомпалата також надала пропозиції щодо доопрацювання його положень (у додатку до цього листа порівняльна таблиця до зауважень), а нижче висловлюємо найсуттєвіші зауваження, які потребують ґрунтовного обговорення та розгляду.
1.Пунктом другим проєкту Постанови пропонується визначити Адміністрацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України органом управління Національною телекомунікаційною мережею, як об’єктом державної власності.
Проте, пунктом 17 статті 1 Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» передбачено, що Національна телекомунікаційна мережа – сукупність спеціальних телекомунікаційних систем (мереж), систем спеціального зв’язку, інших комунікаційних систем, які використовуються в інтересах органів державної влади та органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів та військових формувань, утворених відповідно до закону, призначена для обігу (передавання, приймання, створення, оброблення, зберігання) та захисту національних інформаційних ресурсів, забезпечення захищених електронних комунікацій, надання спектра сучасних захищених інформаційно-комунікаційних (мультисервісних) послуг в інтересах здійснення управління державою у мирний час, в умовах надзвичайного стану та в особливий період, та яка є мережею (системою) подвійного призначення з використанням частини її ресурсу для надання послуг, зокрема з кіберзахисту, іншим споживачам.
Частиною другою статті 8 вказаного Закону передбачено віднесення Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України до основних суб’єктів національної системи кібербезпеки, що в установленому порядку виконує такі основні завдання, зокрема, як забезпечення створення та функціонування Національної телекомунікаційної мережі.
Враховуючи вимоги вказаного Закону не передбачено виключно державну власність Національної телекомунікаційної мережі, а до повноважень Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України віднесено лише забезпечення створення та функціонування Національної телекомунікаційної мережі.
- Крім того, Адміністрація Держспецзв’язку не може бути органом і надання послуг Національної телекомунікаційної мережі, і державного контролю за станом захисту у кіберпросторі державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури.
По-перше, це нестиме ознаки корупційного ризику, а також дискреційних повноважень.
По-друге, одночасне закріплення таких функцій суперечитиме нормам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме: частині четвертій, шостій статті 4, згідно з якими:
«Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Посадовій особі органу державного нагляду (контролю) забороняється здійснювати державний нагляд (контроль) щодо суб’єктів господарювання, з якими (або із службовими особами яких) посадова особа перебуває в родинних стосунках, або в разі виникнення у неї конфлікту інтересів згідно із законодавством у сфері запобігання і протидії корупції.».
- Пунктом 3 проєкту Постанови передбачено встановлення зобов’язання апаратам центральних органів виконавчої влади, cилам безпеки та оборони, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям для обміну інформації з обмеженим доступом у межах території України використовувати ресурс Національної телекомунікаційної мережі.
Встановлення зобов’язання користуватися послугами Національної телекомунікаційної мережі має ознаки монополізації ринку та ще й з фінасуванням з державного бюджету. Крім того, проєктом Постанови не передбачено участі або можливості для операторів телекомунікацій надавати послуги органам державної влади, бюджетним установам, власникам об’єктів критично інфраструктури з використанням Національної телекомунікаційної мережі.
Тому, в данному випадку вважаємо, що відповідно до статті 20 Закону «Про Антимонопольний комітет України» та Методичних рекомендацій щодо оцінки впливу нормативно-правових актів та проектів актів на конкуренцію, затверджених наказом АМКУ від 14.11.2017 № 117, необхідний в обов‘язковому порядку розгляд та аналіз положень проєкту Постанови Антимонопольним комітетом України.
- Проектом Постанови передбачено внесення змін до Переліку видів господарської діяльності, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2000 року № 1171, а саме доповнюється: діяльністю у сфері телевізійного мовлення, проводового, безпроводового та супутникового електрозв’язку.
Разом з тим, згідно із частиною другою статті 5 Закону України «Про радіочастотний ресурс» військові частини Збройних Сил України відносяться до спеціальних користувачів радіочастотного ресурсу, так само, як і Держспецзв’язку .
Відповідно до пункту третього статті 6 Закону України «Про радіочастотний ресурс» спеціальні користувачі зобов’язані використовувати радіочастотний ресурс України виключно для виконання функціональних обов’язків без права використання його для здійснення підприємницької діяльності та/або передачі в користування іншим особам.
Тобто, враховуючи вимоги вказаного Закону, здійснення господарської діяльності з використанням радіочастотного ресурсу України для підприємницької діяльності та/або передачі в користування іншим особам спеціальним користувачам заборонено.
Разом з тим, згідно з пунктом 1 § 37-1. Регламенту Кабінету Міністрів України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2011 р. № 1156), Мінцифри проводить цифрову експертизу проекту акту Кабінету Міністрів з метою виявлення у ньому положень, що не узгоджуються із засадами реалізації органами виконавчої влади принципів державної політики цифрового розвитку, зокрема перешкоджають створенню сучасних електронних форм взаємодії та доступності для громадян і суб’єктів господарювання переваг і можливостей цифрових технологій.
Вважаємо, що редакція проєкту Постанови без її доопрацювання з урахуванням наданих зауважень буде суперечити засадам реалізації органами виконавчої влади принципів державної політики цифрового розвитку, а тому звертаємося з проханням ініціювати обговорення положень проєкту Постанови із залученням представників НКРЗІ, ДРС та профільних асоціацій, у тому числі, Телекомпалати України.
З повагою
Голова Ради Асоціації Т.В. Попова
KPI_TelPU2020#3
