Лист від 12.12.2018 № 2338
Голові Одеського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України
Д.В. Корчаку
Щодо надання інформації стосовно проблемних питань доступу до елементів інфраструктури
Шановний Дмитре Володимировичу!
Враховуючи лист Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.10.2018 № 65-02/2151 щодо деяких питань, пов’язаних з комплексним дослідженням ринку доступу до елементів інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв’язку, будинкової розподільної мережі на предмет наявності проблемних питань на ринку, зокрема щодо бар’єрів, які стримують розвиток господарської діяльності у відповідній сфері, наявності умов для зловживання монопольним становищем, недосконалості законодавчого регулювання, асоціацією «Телекомунікаційна палата України» повідомляється наступне.
Щодо питання першого, яке порушено у листі.
У лютому 2017 року Верховною Радою України було прийнято, а з 04.06.2017 Закон України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» набув чинності (далі – Закон про доступ).
Статтями 5 – 10 Закону про доступ передбачено затвердження ряду нормативно-правових актів (Правил надання доступу до об’єктів інфраструктури та Методик розрахунку плати за надання такого доступу), які необхідні для реалізації норм Закону.
Відповідальними за розробку та подальше прийняття цих актів було визначено: Міненерговугілля, Мінінфраструктури, Мінрегіон та НКРЗІ.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону про доступ Кабінету Міністрів України надано доручення з дня опублікування цього Закону прийняти передбачені цим Законом нормативно-правові акти та забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
На виконання вказаного доручення Міністерствами було надано майже піврічний строк до набуття чинності Закону. Проте, й досі не затверджено ряд документів для подальшого застосування норм Закону про доступ, а саме:
Методика визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта транспорту;
Методика визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики.
Не затвердження вказаних Методик призводить до не можливості в подальшому заключення договорів на економічно-обґрунтованих умовах, а також власникам таких об’єктів доступу надає можливість маніпулювати та встановлювати розмір плати за доступ, що значно перевищує граничні тарифи, які встановлені у статті 17 Закону про доступ, а отже порушувати вимоги Закону.
А у випадку, якщо оператори, провайдери не погоджуються на таких умовах заключати договори власники здійснюють демонтаж.
Крім того, є непоодинокі випадки відмов у наданні доступу для провайдерів телекомунікацій на підставах не визначених Законом про доступ та встановлення дискримінаційних цін для різних провайдерів телекомунікацій. А саме такі дії, на нашу думку, відповідають складу порушення у вигляді зловживання монопольним становищем» за статтею 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Також, зауважуємо, що відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про телекомунікації» доступ до елементів інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв’язку, будинкової розподільної мережі здійснюється оператором або провайдером телекомунікацій відповідно до Закону України “Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж”.
Згідно Закону про доступ визначено, що для використання інфраструктури об’єкта доступу між власником інфраструктури об’єкта доступу і замовником укладається договір з доступу (стаття 1 Закону). Проте, й досі деякі власники інфраструктурних об’єктів наполягають на укладанні договорів з іншим предметом (участь у витратах, оренда майна договору сервітуту), з метою обійти вимоги Закону про доступщо порушує норми вказаного Закону.
Якщо ж наводити приклади по іншим регіонам з проблемних питань доступу, то найбільш проблемним є місто Запоріжжя з огляду на вказане.
Так, за результатами проведеного конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку у місті Запоріжжі рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя» було визначено управителями таких будинків наступні компанії: ТОВ «Керуюча компанія «Мрія», ТОВ «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя», КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ТОВ «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя».
Отже, змінилися юридичні особи, на балансі яких перебувають житлові будинки міста і виникла необхідність у переукладенні усіх угод. Після чого, на адреси майже усіх провайдерів телекомунікацій міста Запоріжжя почали надходити листи від вказаних управителів щодо укладання нових договірних відносин.
Проте, вказані проекти договорів містять положення, що прямо суперечать Закону про доступ та Закону України «Про телекомунікації», так наприклад:
передбачається закріплення плати за доступ у 6 разів більше (понад 80 грн за одну точку підключеного обладнання), ніж це передбачено статтею 17 Закону про доступ;
запроваджується новий додатковий вид плати за доступ всупереч частинам першій – третій, дев’ятій статті 17 Закону про доступ;
встановлюють кількісні обмеження у доступі до допоміжних приміщень, а якщо необхідність виникає понад встановлений ліміт, то ця послуга повинна бути оплачена провайдерами, операторами телекомунікацій, що суперечить частині дев’ятій статті 17 Закону про доступ;
передбачається дострокове розірвання договору з попередженням провайдера за 30 днів, що суперечить статті 39 Закону України «Про телекомунікації» та пункту 55 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 295 (в частині обов’язку з попередження споживачів не пізніше ніж за три місяці до припинення надання послуг).
Таким чином, провайдери, оператори телекомунікацій вимушені вести переговори щодо доопрацювання умов договору в частині їх приведення до вимог чинного законодавства, а в цей час управителі забороняють доступ до житлових будинків міста та до їх допоміжних приміщень, що призводить до загрози у наданні послуг Інтернет та телебачення усім мешканцям міста Запоріжжя.
З метою врегулювання даного питання була пропозиція у створенні робочої групи при Запорізькій міській раді за участі управителів та провайдерів. Проте, робоча група так і не створена, а управителями й надалі створюються перешкоди у здійсненні господарської діяльності провайдерів, операторів телекомунікацій.
Крім того, такі управителі погрожують демонтажем телекомунікаційного обладнання, якщо був укладений договір та не підписаний новий. Проте, звертаємо увагу, що пунктом 31 Правил надання доступу до інфраструктури об’єкта будівництва, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2018 № 610, демонтаж технічних засобів телекомунікацій, які розташовані на елементах об’єкта будівництва та є частиною телекомунікаційної мережі, до якої під’єднане хоча б одне кінцеве обладнання споживача, у якого діє договір із замовником (оператором або провайдером телекомунікацій), здійснюється власником технічних засобів телекомунікацій за рішенням суду, що набрало законної сили.
Щодо другого питання, яке порушено у листі.
Проблемні питання з доступу виникають у операторів, провайдерів телекомунікацій, в тому числі, і до об’єктів, де створені ОСББ.
Зокрема, Голови Правління ОСББ відмовляють у доступі на підставах, які не визначені Законом, або ж розмір плати за доступ перевищує у рази, розмір який встановлено Законом про доступ. Крім того, у проектах договорів на доступ пропонуються умови, які порушують норми Закону про доступ, наприклад, обмежується доступ до об’єктів, що суперечить пункту 1 частини другої статті 15 Закону про доступ.
Також, зауважуємо, що статтею 3 Закону про доступ чітко визначено сферу його дію, а саме: «Дія цього Закону поширюється на відносини між власниками інфраструктури об’єкта доступу всіх форм власності та замовниками, що виникають при доступі до інфраструктури відповідного об’єкта доступу».
Також, частиною другою статті 3 вказаного Закону передбачено, що дія цього Закону не поширюється на відносини з доступу до споруд електрозв’язку, будинкової розподільної мережі та кабельної каналізації електрозв’язку, що перебувають у власності операторів, провайдерів телекомунікацій
Як вбачається, із зазначених норм виключень для об’єктів доступу, які знаходяться у власності ОСББ не передбачено.
Крім того, відповідно до листа Міністерства юстиції України від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» визначено, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
А у випадку регулювання відносин, що пов’язані із забезпеченням доступу до об’єктів інфраструктури, спеціальним Законом є Закон про доступ, а не Закон України «Про житлово-комунальні послуги» або ж «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Щодо питання третього, яке порушено у листі.
Згідно норм Закону про доступ (частина друга статті 3) передбачено, що дія цього Закону не поширюється на відносини з доступу до споруд електрозв’язку, будинкової розподільної мережі та кабельної каналізації електрозв’язку, що перебувають у власності операторів, провайдерів телекомунікацій.
Отже, якщо будинкова розподільна мережа (БРМ) та кабельна каналізація електрозв’язку (ККЕ) знаходиться у власності оператора, провайдера телекомунікацій, то в такому випадку не застосовуються норми Закону про доступ.
Разом з тим, вважаємо, якщо таким оператором, провайдером створюються перешкоди з доступу чи усуваються з ринку суб’єкти господарювання шляхом не надання доступу до БРМ та ККЕ, які у їх власності, або ж встановлюються такі ціни на доступ , які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; то такі дії можуть мати ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку враховуючи статтю 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Щодо питань четвертого та шостого, яке порушено у листі.
На сьогодні, є масив не приведених нормативно-правових актів, які в тому числі регулюють питання доступу до інфраструктури, наприклад:
1.Рішення Одеської міської ради від 09.10.2013 № 3901-VI «Про затвердження Правил щодо установки та експлуатації телекомунікаційних мереж на будівлях та спорудах в м. Одеса».
Так, вказані Правила не містять основних положень, які передбачені Законом про доступ та Правилами надання доступу до інфраструктури об’єкта будівництва, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2018 № 610, а отже не приведені у відповідність як того вимагає Закон про доступ.
Такі основні вимоги та положення, які повинні бути визначені у Правилах передбачені частинами другою-четвертою статті 11 Закону про доступ.
А в свою чергу, пунктом 57 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено встановлення плати за доступ до об’єкта будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв’язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності відповідно до Закону України “Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж”, яка не може перевищувати граничні розміри встановлені частиною сьомою статті 17 вказаного Закону.
Отже, Рішення Одеської міської ради від 09.10.2013 № 3901-VI «Про затвердження Правил щодо установки та експлуатації телекомунікаційних мереж на будівлях та спорудах в м. Одеса» потребує ґрунтовного перегляду та приведення у відповідність до вимог Закону про доступ та Правил надання доступу до інфраструктури об’єкта будівництва, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2018 № 610.
- Аналогічні зауваження стосуються рішення виконавчого комітету Ізмаїльскої міської ради від 15.07.2011 № 1025 «Про затвердження Положення про порядок розміщення та встановлення технічних елементів (пристроїв) на будівлях та спорудах в м. Ізмаїлі», а також рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 13.12.2012 № 812.
3. Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.02.2018 р. № 135 було затверджено Порядок визначення розміру плати за доступ до інфраструктури об’єкта будівництва (житловий фонд, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста).
Разом з тим, пункт 6 вказаного рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради не в повній мірі відповідає нормам Закону про доступ в частині визначення розміру плати за доступ до інфраструктури об’єкта будівництва враховуючи наступне.
Згідно із частиною третьою статті 17 Закону про доступ періодична плата за доступ може встановлюватись виключно за наявності додаткових витрат власника інфраструктури об’єкта доступу на утримання елементів інфраструктури об’єкта доступу, пов’язаних з наданим доступом.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини п’ятої статті 17 Закону про доступ методика визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу має, зокрема, встановлювати:
- перелік прямих витрат власника інфраструктури об’єкта доступу, пов’язаних з утриманням елементів інфраструктури об’єкта доступу, якими користується замовник;
- механізм визначення розміру плати за доступ у вигляді формули із пропорційним розподілом витрат власника інфраструктури об’єкта доступу між замовниками, якщо вони використовують одні й ті самі елементи інфраструктури об’єкта доступу.
Разом з тим, вказані вимоги Закону про доступ не враховані, а рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради в супереч пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону про доступ не переглянуте, що значно збільшує витрати провайдерів, операторів телекомунікацій.
Також, комунальні підприємства Дніпра, які є управителями у будинках що відносяться до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, не зважаючи на умови діючих договорів укладених з операторами телекомунікацій відповідно до рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.02.2018 р. № 135, припиняють їх дію в односторонньому порядку вимагаючи надання проектної документації , тоді як п.2.4.1. Договору, типова форма якого затверджена Рішенням передбачає, обов’язок Замовника «2.4.1. Забезпечити відповідність прокладання телекомунікаційних мереж та технічних характеристик обладнання, що встановлено на об’єктах , діючим нормативам, а також технічним умовам Управителя, та погодженій проектній документації розміщення телекомунікаційної мережі.» Тобто, проектна документація має бути розроблена на підставі технічних умов які має видати Управитель, але натомість Управитель припиняє дію договору у односторонньому порядку, та вимагає надати проект, або ж провести демонтаж мережі.
Щодо питання сьомого, яке порушено у листі, відсутня інформація.
Щодо питання восьмого, яке порушено у листі.
На порушене питання відповідь надана у пункті 1 листа стосовно діяльності управителів в місті Запоріжжя: ТОВ «Керуюча компанія «Мрія», ТОВ «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя», КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ТОВ «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя».
З повагою,
Тетяна Попова, Голова Ради Асоціації
KPI_TelPU#2 KPI_TelPU#4
