Фото: theRunet

Де знаходиться межа між свободою слова та цензурою? Це питання стало такою ж класикою, як і Шекспірівське «бути чи не бути?». Тонка грань між захистом національних інтересів та правом на вільне вираження думок завжди балансує від крайності до крайності та, як правило, має дві сторони медалі. У той момент, коли влада піклується про державну безпеку та «прикручує гайки» недругам, під уявні кулі можуть потрапити неповинні громадяни, які висловили свою думку не в тому місці і не в той час. З іншої сторони, безконтрольність породжує свавілля.

Саме з метою проведення уявної пунктирної лінії між цензурою та свободою слова у жовтні 1995 року були прийняті Йоганнесбурзькі принципи (Національна безпека, свобода висловлювання думки та доступ до інформації), які досі вважаються альма-матер у прийнятті рішень відносно будь-яких обмежень свободи слова та поширення інформації.

Отже, за Йоганнесбурзькими принципами кожна людина має право вільно висловлювати свої думки, шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї у будь-який спосіб попри державні кордони (цей принцип у повній мірі є відображанням ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). І лише захист законних інтересів національної безпеки є істинною метою обмеження свободи слова та інформації. Проте таке обмеження визнається протиправним, якщо воно не установлене законом, а уряд неспроможний довести, що воно є необхідним у демократичному суспільстві для захисту законних інтересів національної безпеки.

Та що конкретно відноситься до поняття «законні інтереси національної безпеки»? У згаданому документі законний інтерес нацбезпеки – це захист країни та її територіальної цілісності, здатність запобігати ризикам застосування сили проти країни з боку зовнішніх та внутрішніх факторів (військова агресія іншої країни, підбурення до насильного повалення уряду, тощо).

Ще до прийняття закону про обмеження свободи слова та інформації уряд країни повинен надати переконливу аргументацію, що введення такого обмеження є якнайменш суворим способом захисту інтересі і не порушує принципів демократії, а певне висловлювання або інформація наражає на серйозну небезпеку законні інтереси національної безпеки. До таких висловлювань відносяться:

  • вираження, які прямо спрямовані на підбурення до насильства;
  • вираження, що, імовірно, матимуть наслідком спалахи насильства;
  • вираження, що має прямий і негайний причинний зв’язок з ймовірністю спалаху такого насильства або дійсним спалахом.

Текст закону має бути зрозумілим, однозначним, містити чіткі, точні формулювання та належні гарантії проти зловживань (такі як об’єктивна, всебічна та правосильна перевірка законності такого обмеження незалежним судом або трибуналом).

І на останок, висловлювання думки не повинне підлягати попередній цензурі в інтересах національної безпеки, за винятком надзвичайного стану, котрий загрожує життю країни та офіційно оголошений згідно з нормами національного і міжнародного права.

Використані джерела:

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.97 – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004

Johannesburg Principles on National Security,Freedom of Expression and Access to Information, 1996 – https://www.article19.org/data/files/pdfs/standards/joburgprinciples.pdf