Головам профільних Комітетів Верховної Ради України*

Щодо розгляду Законопроєкту №13330

Асоціація «Телекомунікаційна палата Україна» (надалі – Асоціація), що об’єднує учасників ринку електронних комунікацій, які виступають за створення рівних умов та сприятливого середовища для ведення чесного бізнесу, висловлює Вам свою повагу та просить про наступне.

30 травня 2025 року у Верховній Раді України зареєстровано проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про електронні комунікації» щодо запобігання недобросовісному перехресному субсидуванню та врегулювання окремих питань вдосконалення процедури ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг» (далі – Законопроєкт № 13330).

Законопроєкт № 13330 передбачає запровадження додаткової умови авторизації на ринку для постачальників електронних комунікацій/мереж, а саме – обов’язку ведення окремого обліку доходів і витрат для кожного виду електронних комунікаційних послуг,  що  можна розглядати як вид “адміністративного тиску” в економічному контексті. Це вимагає значних організаційних та фінансових ресурсів та може перешкоджати входженню нових гравців або стримувати розвиток бізнесу.

Враховуючи вищезазначене, просимо при розгляді законопроекту № 13330 не підтримувати його прийняття з огляду на наступне.

  1. Необґрунтована “гармонізація”

Автори Законопроєкту № 13330 заявляють про необхідність імплементації статті 17 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1972 від 11 грудня 2018 року про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій (далі – Директива ЄС 2018/1972). Однак, Закон України “Про електронні комунікації”, повністю відповідає вимогам цієї Директиви щодо роздільного (окремого) обліку.

Більше цього, запровадження обов’язкового окремого обліку доходів і витрат за кожним видом електронних комунікаційних послуг, як умови загальної авторизації, що пропонується у Законопроєкті № 13330, суперечить принципам мінімального регулювання, пропорційності та доступності, які є основою загальної авторизації відповідно до пунктів 41, 51 преамбули, статей 12, 17 та Додатку І Директиви ЄС 2018/1972 адже:

  • запроваджує додаткові умови для того, щоб відповідати вимогам авторизації, що суперечить ст. 12 та п.41 преамбули Директиви ЄС 2018/1972, де передбачається, що для надання електронних комунікаційних мереж і послуг слід використовувати найменш обтяжливу систему авторизації, щоб стимулювати розвиток нових комунікаційних послуг і загальноєвропейських комунікаційних мереж і послуг, а також дозволити постачальникам і споживачам послуг отримувати вигоду від ефекту масштабу на внутрішньому ринку.
  • накладає обов’язок із ведення окремого обліку витрат та доходів по кожній електронній комунікаційній послузі, який вже встановлено у вигляді регуляторного зобов’язання з роздільного бухгалтерського обліку для постачальника електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом, що є вертикально інтегрованим підприємством (ст.87 Закону України  «Про електронній комунікації»), що суперечить п.51 преамбули Директиви ЄС 2018/1972.

Пункт 51 преамбули Директиви ЄС 2018/1972, визначає, що конкретні зобов’язання, що накладаються на підприємства, які надають електронні комунікаційні мережі та електронні комунікаційні послуги відповідно до законодавства Союзу в силу того, що вони визначені як такі, що мають значну ринкову владу, як визначено в цій Директиві, повинні накладатися окремо від загальних прав та зобов’язань, передбачених загальним дозволом.

  • положення підпунктів “а” і ” b ” пп. 1 п. 1 ст. 17 «Роздільний облік витрат та фінансова звітність» Директиви ЄС2018/1972 регламентують вимогу вести окремий бухгалтерський облік для діяльності, пов’язаної з наданням електронних комунікаційних мереж/ послуг або мати структурне відокремлення для діяльності, пов’язаної з наданням електронних комунікаційних мереж або послуг, – виключно для «суб’єктів господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі загального користування або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги та мають спеціальні або виключні права на надання послуг в інших секторах у тій самій або іншій державі-члені».

Отже, положення ст. 17 Директиви ЄС2018/1972 не зобов’язують вести окремий облік доходів і витрат між різними електронними послугами у межах одного сектора.

Такий окремий (роздільний) бухгалтерський облік може здійснюватися лише тими суб’єктами господарювання, які провадять діяльність не тільки у сфері електронних комунікацій мереж та/або послуг, але й у інших, ніж електронні комунікації, сферах господарської діяльності, як це, власне, і передбачено вже ч. 2 ст. 20 Закону України «Про електронні комунікації».

Тоді як, Законопроєктом № 13330 пропонується розширити, по суті, такі зобов’язання на всіх без виключення постачальників електронних комунікаційних послуг/мереж, зумовлюючи значні і необґрунтовані витрати на впровадження такого обліку, що потребує переналаштування білінгових систем, розробки/оновлення облікового програмного забезпечення та інтеграції в діючі системи обліку на підприємстві.

  1. 2. Відсутність правового механізму

Законопроєкт № 13330 не містить чіткого та завершеного правового механізму реалізації нових норм з авторизації в частині методології оцінки і розподілу витрат, зокрема для визначення однакових стандартів розподілу непрямих (загальних) витрат, не визначено умови та перехідні періоди для  інтегрування системи білінгу, фінансового обліку та управлінського обліку, створення оновлених форм звітності за кожним видом послуг тощо. Це створить невизначеність, правові колізії та дозволить довільно тлумачити положення Закону, адже чинне законодавство не містить методики ведення окремого обліку доходів і витрат за кожним видом послуг.

Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України. Саме Мінфін затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, у тому числі для державного сектору, а також інші нормативно-правові акти, що регулюють ведення обліку. На сьогодні, жодне з Положень (стандартів) бухгалтерського обліку не містить вимог щодо ведення окремого (роздільного) обліку доходів і витрат за напрямами діяльності або іншим чином.

  1. Фундаментальна відмінність від підходів Європейського Союзу

 Загалом, щодо проблематики недобросовісного перехресного субсидування слід зазначити, що в ЄС це питання є частиною ширшої політики забезпечення чесної конкуренції та запобігання зловживанням на ринку, що кардинально відрізняється від підходу, який передбачається у Законопроєкті № 13330 і може бути надмірним адміністративним тягарем без реального впливу на основні проблеми конкуренції.

В ЄС для запобігання недобросовісному перехресному субсидування використовуються інші завдання та підходи, зокрема:

Ці механізми працюють системно, забезпечуючи рівні умови для всіх учасників ринку та запобігаючи недобросовісному перехресному субсидуванню як формі антиконкурентної поведінки.

Враховуючи викладені аргументи, просимо не підтримувати та відхилити проєкт Закону України № 13330, який такий, що має загрозу додаткового необґрунтованого адміністративного навантаження на підприємства зв’язку і потребує додаткового фахового розгляду.

Порівняльна таблиця із зауваженнями та коментарями з обґрунтуваннями додається.

В свою чергу Телекомунікаційна палата готова до подальшого обговорення та надання будь-якої додаткової інформації чи експертної підтримки.

 

З повагою,

Директор Асоціації                                                                                   Марина Пригорницька

*Аналогічні листи нсадіслано на адресу Кабінету Міністрів Україна та Міністерства цифрової трансформації України

Відкрити порівняльну таблицю (файл формату .pdf)