Фото “Pravo.UA”

Вчора, 22 листопада, у Києві проходив II Legal TMT Forum, в якому взяла участь Тетяна Попова, Голова Ради Телекомпалати України та розповіла учасникам заходу про законодавчі та практичні бар’єри розвитку інфраструктури в сфері телекомунікацій.

Для початку Тетяна Попова розвіяла залишки ейфорії від підписання на початку року Закону про доступ до об’єктів інфраструктури. Жаданий телеком-суспільством Закон, прийнятий завдяки роботі профільного Комітету ВРУ на чолі з Олександром Данченком та громадськості, вступив в дію на початку червня, одночасно з ним мали «запрацювати» і 10 підзаконних нормативно-правових актів: Правила та Методики визначення плати за доступ до об’єктів транспорту, неоператорської ККЕ, енергетики, будівництва тощо. Але з цієї дати минуло п’ять місяців і жоден, жоден з перелічених НПА не був затверджений. В кінці сторінки опублікована презентація, на слайдах якої зображений поточний стан розробки та проходження кожного з десяти НПА.

Тетяна Попова зробила акцент на «мертвій тиші» від Міністерства інфраструктури України – виконавчого органу, відповідального за розробку Правил та Методики, що стосуються питань доступу до об’єктів транспорту. З’являються думки, що ця тиша може віщувати наближення бурі…

Проте, навіть за відсутності НПА положення Закону вже діють в повній мірі, в тому числі ті, що стосуються тарифів (ст.17 п.7 Закону). Але, для прикладу, представники деяких ОСББ і чути не хочуть про граничні тарифи, затверджені Законом, та інші нововведення, що не прийшлися їм до смаку.

Також Тетяна Попова розповіла про два законопроекти, які вже давно зареєстровані в ВРУ, але не розглядаються. Це досить суттєво стримує розвиток  телеком-інфраструктури.  Мова йде про два системні законопроекти «Про електронні комунікації» та  «Про радіочастотний ресурс». Перший проект покликаний «осучаснити» законодавчу базу в сфері телекому, а другий – дати фінальний ривок для старту 4G- та 5G-зв’язку в Україні. Сьогодні в Раді зареєстровані шість проектів Закону України «Про електронні комунікації», два з яких відхилені і жоден з них не має достатньої підтримки від парламентарів.

Вандалізм, регулярні крадіжки кабелю і телеком-обладнання – це бар’єр, який для операторів та провайдерів фактично став прокляттям. Збитки сягають сотень  мільйонів гривень, злодіїв якщо правоохоронці й спіймають, то до суду справа не доходить: адже кваліфікують такі злодіяння як звичайні крадіжки з покаранням у вигляді штрафу, а зловмисники майже одразу опиняються на волі.  За словами Тетяни Попової, зараз в Раді зареєстровані три проекти Законів України, спрямовані на посилення відповідальності за псування та викрадення телеком-обладнання:

  • № 3664 від 17.12.2015, що вносить зміни до Закону «Про металобрухт» та Кримінального кодексу і стосується тільки мідних кабелів;
  • № 4497 від 21.04.2016, що вносить зміни до Кримінального кодексу та Кодексу про адміністративні правопорушення і стосується пошкодження або руйнування технічних засобів, споруд телекомунікаційних мереж;
  • № 6454 від 16.05.2017, що вносить зміни до Кримінального кодексу, Кодексу про адміністративні правопорушення та Закону про металобрухт і стосується  операцій з кабелем з вмістом міді, інших кольорових та/або дорогоцінних металів та передбачає посилення відповідальності за викрадення телекомунікаційного обладнання.

Але наразі ситуація з переліченими законопроектами ідентична ситуації з проектами нового Закону України «Про електронні комунікації» – бракує політичної волі та підтримки народних депутатів й профільного Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Навіть гірше – щодо законопроекту  №4497, який розглянуто ВРУ та відправлено на повторне перше читання, Андрій Кожем’якін вніс проект Постанови про його відхилення. А тим часом оператори та провайдери витрачають  колосальні кошти на відновлення мереж, хоча могли спрямувати їх на модернізацію та розвиток вітчизняної телеком-індустрії.